Політика

ОЛЕКСАНДР ТУРЧИНОВ: “ОГОЛОШУЮ МОБІЛІЗАЦІЮ, А МЕНІ ПАРТНЕРИ КАЖУТЬ, ЩО Я ПРОВОКУЮ РОСІЯН”

ОЛЕКСАНДР ТУРЧИНОВ: "ОГОЛОШУЮ МОБІЛІЗАЦІЮ, А МЕНІ ПАРТНЕРИ КАЖУТЬ, ЩО Я ПРОВОКУЮ РОСІЯН"

Секретар РНБО Олександр Турчинов розповів про загрозу російського вторгнення на материкову Україну, захоплення Криму та причини ненадання Україні зброї.

– Ви стаєте фактично главою держави. На вас “падає” вся повнота влади. Яке суб’єктивне відчуття? Ви в принципі цього хотіли? Вам це було потрібно?

– Я абсолютно не планував для себе такого розвитку подій. Коли на Майдані керував штабом, у мене сформувалися хороші стосунки з усіма лідерами опозиції і опозиційними депутатами, які виконували там всілякі функції та завдання. Після 20 лютого у Верховній Раді склалася дуже складна ситуація. Старе переважна більшість розвалилася, а величезна кількість рішень треба було приймати невідкладно. Коли обговорювали, кого обрати спікером, почались гарячі дискусії. Спікеріада могла затягнутися надовго. Ніхто тоді не розумів, що вже почалася війна, ми просто цього не знали. Я виступивши з програмою першочергових дій, сказавши, що не можна втрачати часу і що готовий організувати роботу парламенту, поки більшість не підбере узгоджену кандидатуру. Програму підтримали, а мою кандидатуру без особливих дискусій внесли на голосування. У цій ситуації голосування було безальтернативним. На той момент в країні іншої легітимної влади, крім аморфного парламенту, просто не було. Протягом доби треба було сформувати нову більшість і почати відновлювати владу і порядок в країні.

– Були такі випадки, коли вам відмовлялися підкорятися?

– Хто відмовлявся? Нікому було відмовлятися, всі розбіглися. Уявіть, випадкові люди ходять по спорожнілих приміщень Кабміну і різних міністерств. Дзвонить у мою приймальню якийсь молодший офіцер з МВС і каже, що люди, можливо з Майдану, зайшли в Міністерство внутрішніх справ, а у нас тут нікого немає, щоб смороду комп’ютерній комп’ютери не виносили і т. д. А у мене парламент нікому охороняти.

– Тобто всю марність і ефемерність” владі Ви тоді відчули?

Парламент залишився єдиною легітимною владою в країні – все, іншої влади немає. Кабінету Міністрів немає, силовиків немає, армії, здатної захистити країну, – ні, адміністрації в регіонах розбіглися.

А на вулицях з’єднання явилося дуже багато “героїв”, яких не було на Майдані ні 18, ні 20 лютого. Почалися самосуди, захоплення адміністративних будівель і офісів, встановлення різноманітних блокпостів з проведенням обшуків транспортних засобів звичайних громадян, які іноді закінчувалися банальними крадіжками.

Щоб захопити неохраняемое будівлю багато розуму не треба. Хочу підкреслити, що за весь час протистояння з режимом Януковича у нас на Майдані не було жодного випадку мародерства чи грабежу. Була жорстка дисципліна і відповідальність. Після перемоги Революції та втечі Януковича, справжні герої, ті хто не загинув, пройшли всі найважчі випробування, повернулися до своєї звичайної професійної діяльності школи, лікарні, на підприємства… А в Київ за легкою наживою початок стягуватися багато асоціальних елементів і груп, які розміщувалися в наметах на Хрещатику чи в захоплених приміщеннях.

Вулицями Києва ходять натовпи людей з палицями і щитами, серед яких з’єднання явилося багато провокаторів, які намагаються підбурювати до погромів і заворушень. При цьому немає жодного міліціонера. Вони просто всі поховалися. Настрій в місті було таке, що якщо хтось з працівників МВС з’єднання являвся у формі, його роззброювали і могли реально побиті. Цим користувалася і російська агентура, яка намагалася підбити найбільш радикальні елементи до захоплення парламенту. Падіння парламенту, єдиної легітимної влади в країні, призвело б до повного хаосу та безвладдя.

В цій ситуації я попросив хлопців з Самооборони Майдану забезпечити охорону будівлі парламенту. У них не було зброї, але був незаперечний авторитет. Вони з честю виконали поставлене завдання.

Олександр Турчинов: Оголошую мобілізацію, а мені партнери кажуть, що я провокую росіян 02

– Але ви ж відразу стали не тільки спікером, але і виконуючим обов’язки президента?

– Я став виконувати обов’язки не тільки президента, але і всього уряду в одній особі.

Уряд Азарова розбіглося, а нове тільки належало створити. При цьому в країні безліч проблем, що вимагають негайної реакції. Потрібно було наводити елементарний порядок. Тому парламент, не довго думаючи, поклав на мене керівництво Кабінетом Міністрів (якого не було в природі), до формування нового уряду. На казначейському рахунку “0”, а країна повинна жити.

– Яценюк говорив про суму 135 тисяч гривень, по-моєму.

– Ну, для країни це дуже велика сума. На рахунку господаря привокзального кіоску, співуче, – на порядок більше. А це був не просто “0”. Додайте до цього потребує обслуговування астрономічний зовнішній і внутрішній борг, накручений стараннями Януковича-Азарова.

Потрібно формувати новий уряд, а його може вносити тільки президент. Терміново приймати необхідні закони, відновлювати Конституцію, а їх підписує Президент!

У прямому ефірі Янукович скаржився, що я хотів його знищити, захопивши вертоліт, на якому він намагався покинути країну. Правда полягала в тому, що я дійсно намагався його впіймати і привезти в Київ. Справа в тому, що вінік юридичний казус: нашим законодавством не передбачено, що президент може втекти. Згідно Конституції, він може померти, може захворіти, зійти з розуму, і його можуть визнають недієздатним, може сам подати у відставку. Але поняття “побіжний президент” у Конституції немає.

Тому мені було важливо зловити і доставити в Київ Януковича. Я б знайшов аргументи, щоб переконати його написати заяву про добровільну відставку і потім, відправив би в Лук’янівське СІЗО, де він очікував справедливого вироку суду за свої злочини.

Була ще одна серйозна небезпека. Він міг сісти в будь-якому східному регіоні країни і заявити про перенесення туди своєї адміністрації. Це могло б реально розколоти країну та призвести до катастрофічних наслідків. Я зміг заблокувати його виліт за межі країни і змусив посадити вертоліт. Але, зрозуміло, що в Донецьку, де він приземлився, нікому було його затримати. Він з охороною пересів на машини і вирушив у Крим. Ми і там намагалися його перехопити. Для цього я літаком відправив у Крим Авакова і Наливайченко, з невеликою групою добровольців з спецназу. Альо смороду не змогли виколупати його звідти, так як Янукович сховався на військово-морській базі РФ, з якої його переправили до Росії.

Ситуація в країні вимагала негайних рішень, і парламент, у зв’язку з невиконанням втекли в Росію Януковичем президентських функцій, доручив мені тимчасово виконувати обов’язки президента.

– Коли Ви вперше дізналися про те, що на територію України зайшли “зелені чоловічки”? Я кажу про Крим.

– Тільки 27 лютого, хоча активну фазу операції по окупації Криму росіяни почали 20 лютого, про що красномовно говорити дата, вирізьблена на їх медальках.

В цей день у нас у Києві розстрілювали героїв Небесної сотні, владна вертикаль з тріском розвалилася на шматки. Вся увага країни була прикута до Майдану. А в цей час російські потай перекидали до Криму війська, підсилювали і без того численну агентуру, заводили козаків, охоронні та ветеранські організації для створення загонів “кримської” громадянської самооборони.

Перші дні після перемоги Майдану Крим не дуже виділявся серед інших південно-східних регіонів, де почалися масштабні провокації в рамках фээсбэшного проекту “Російська весна”. Захоплення приміщень, перекриття транспортних комунікацій, багатотисячні мітинги з сепаратистськими гаслами і російськими прапорами. Сепаратистський пожежа охопила весь південний схід країни від Одеси до Харкова. Російські спецслужб, які організовували і фінансували цей шабаш, сподівалися на хаос, масові заворушення і розкол країни. Силовий блок не працював, інформувати про реальні проблеми було нікому. У багатьох регіонах працівники міліції і СБУ не тільки не протидіяли сепаратистським заколотів, але й активно їх підтримували. Багато в держапараті і в силових структурах розраховували на швидке повернення старих господарів. Вони, як і росіяни, сподівалися, що в таких умовах неможливо відновити владну вертикаль, перезапустити, а фактично відтворити сектор безпеки і оборони. Тому зрада, провокації і саботаж були масовим явищем. В таких умовах почалася окупація Криму.

– Ви дізналися, що Крим захопили росіяни. Ваші дії?

– Мені доповіли, що російським спецназом захоплений парламент і Кабмін Новини. Це сталося 27 лютого. В цей день ми лише планували приступити до формування нового уряду.

Я давши команду підрозділам внутрішніх військ, розташованих у Сімферополі, оточити і підготувати штурм захоплених російським спецназом приміщень. Внутрішні війська змогли провести оточення будівель, але під тиском зібрався там великої кількості проросійськи налаштованих кримчан, не протримавшись і кількох годин, розійшлися. Мені доповіли, що в сформованих умовах вони не в змозі виконати поставлене завдання.

Після захоплення парламенту і Кабміну Росія перейшла до відкритої фазі окупації Криму. На півострів військово-транспортними літаками та кораблями ВМС РФ почали інтенсивно перекидатися кращі штурмові підрозділи десантних військ і морської піхоти, озброєння і військова техніка. Російські війська взяли під контроль стратегічні фрази об’єкти та комунікації, оточили розташовані в Криму основні військові частини ЗСУ. Ситуація була трагічною. Серед військових і силовиків почався масовий перехід на бік агресора. Для розуміння ситуації, не зрадили свою країну з знаходилися в Криму 13468 солдатів і офіцерів Збройних сил тільки 3990 (29,6%), з 10936 працівників МВС – тільки 88 осіб (0,8%!), з 1870 прикордонників в Україну повернулося лише 519 (27,7%), з 2240 працівників СБУ – лише 242 (10,8%), з 527 офіцерів і прапорщиків Управління держохорони не зрадило Україну – 20 осіб (3,8%)!

-А Ви намагалися спілкуватися з кимось із керівніцтва Росії з приводу того, що їх дії незаконні? Я чув про Ваш напруженому розмові з головою Держдуми Наришкін.

– 28 лютого я сформував склад РНБО з обраних керівників Кабміну і силового блоку і зібрав перше засідання. Початок окупації Криму і швидке нарощування потужної угруповання російських військ вздовж українсько-російського кордону вимагало прийняття оперативних рішень.

Прямо під час цього засідання мені зателефонував спікер Російської Держдуми Наришкін. Він представився і сказав, що Росія вважає мене легітимним Головою ВР, альо не визнає як в. о. президента, так як є легітимний президент Янукович. Тому він, як мій колега, рівний за статусом з керівніцтва РФ готовий спілкуватися. Перекладаю його вступ на зрозумілу мову: “Путін доручив мені вести з вами переговори”. Потім почав погрожувати “за дорученням”: “Якщо буде загроза життю російським громадянам або жителям Криму, російська армія нас жорстоко покарає… Ви ніде не сховаєтесь і т. д…” чи щось на зразок цього.

Я відповів, що це Росія почала агресію проти нашої країни, і керівництво РФ за своє віроломство буде відповідати… Приблизно такою була розмова.

Другий розмова з Наришкіним стався вночі першого березня. Минуло досить часу, і про це вже можна розповісти. 1 березня Рада Федерації РФ дає дозвіл Путіну ввести війська на територію України. Політичним прикриттям для такого рішення стало звернення Януковича. Відбувається швидке нарощування восьмидесятитысячной угруповання російських військ у нашій кордону. Танки, артилерія, системи залпового вогню, штурмова авіація. Наша розвідка доповідає про повну готовність РФ до вторгнення.

За інформацією Міністерства оборони України, цього ми могли протиставити лише дві батальонно-тактичні групи і ще кілька зведених підрозділів загальною чисельністю до 5 тисяч людей, здатних хоч якось виконувати бойові завдання.

Українська армія протягом багатьох років системно нищилася і на початку 2014 року була фактично небоєздатна. Підрозділи були розукомплектовані. Не вистачало не тільки озброєння і відремонтованої техніки, але і більш елементарних речей: одягу, взуття, якісного харчування (16 гривень з людини, з яких більшу половину суми забирали посередники). За офіційними даними на 01.01.2014 в Сухопутних військах, які складають основу бойового потенціалу Збройних сил України, налічувалося всього 33027 військовослужбовців (9247 офіцерів, 22118 солдатів, сержантів і старшин, 1662 курсанта). В офіційних звітах зазначалось, що на 01.01.2014 тільки близько 20% бойових частин готові до виконання елементарних завдань, 20% – частково готові і 60% – повністю не готові. І ці звіти були ще сильно прикрашені.

Все, що тільки можливо, в нашій армії було приведено у повну бойову готовність. Починаємо оперативну перекидання військ до північної кордоні і на схід. Особливо вразливим було Чернігівсько-Київський напрямок. Якщо російські танки зайдуть з боку Чернігівської області, то за півдня можуть бути вже в Києві з Януковичем в обозі. Для світової громадськості у росіян готове пояснення: “Звернувся президент України, і ми допомогли відновити конституційний порядок і законно обрану владу”.

Альо щоб розв’язків зв’язати собі руки і зосередитися на захопленні материкової України, росіянам треба було закінчити окупацію Кримського півострова.

Ввечері першого березня до мене приїжджають керівники Міноборони і Генштабу. Кажуть, що ГШ РФ передавши ультиматум до 24:00 всім українським військовим у Криму скласти зброю і здатися, інакше вони починають штурм всіх місць дислокації наших в/ч в Криму.

– Сили не рівні, – каже міністр, – вони у багато разів перевершують нас в чисельності, озброєння і підготовці, при цьому їх активно підтримує значна частина отруєного російською пропагандою населення Криму. Потрібно на політичному рівні спробувати не допустити захоплення наших позицій.

Доручаю зв’язку язківцям з’єднання єднати мене з Путіним. Альо, як і попереджав Наришкін, з них у Кремлі не з’єднання єднують. Тоді доручаю знайті Наришкіна. З’єднання єднують. Намагаюся говорити, щоб не було чути в голосі хвилювання:

– Ми отримали ультиматум вашого генштабу. Передайте Путіну, я давши команду в разі штурму вести вогонь на поразку. Вся кров буде на вас, як на агресорів, і ві для всього світу будете військовими злочинцями, відповідальними за тисячі смертей. Наришкін пообіцяв все це передати Путіну.

– Ви блефували?

– Якоюсь мірою. Я реально розумів, що мою команду виконають далеко не всі. При цьому, вони добре знали наше реальне становище. Але інших варіантів у мене не було. Вони скасували штурм, і ми отримали життєво важливе для нас додатковий час.

– А що в цей час говорили наші союзники?

– Співчували.

– Були “глибоко стурбовані”?

– Я дав доручення Міністерству закордонних справ провести консультацію з нашими партнерами, які давали нам гарантії безпеки згідно з Будапештським меморандумом. Але нам дали відповідь, що готові допомагати на дипломатичному рівні шляхом проведення переговорів і консультацій. При цьому дуже просили не спровокувати Росію на введення військ на континентальну територію України. Я оголошую мобілізацію, а мені партнери кажуть, що, мовляв, я провокую росіян. А я не провокував, я захищав країну, у мене іншого шляху не було. При цьому просив: хоча б дайте зброю, щоб нам протриматися, поки ми зможемо запустити заводи оборонної промисловості, відремонтувати техніку, взути, одягнути, озброїти армію… Адже це буде реальний знак для росіян про ваші наміри зупинити агресію. Однак будь-які поставки озброєння в Україну були заблоковані під тим же приводом, щоб не провокувати росіян.

– Як починалася “російська весна”?

– Російська агентура дуже серйозно підготувалася до масштабної дестабілізації нашої країни, скориставшись вакуумом влади. Були задіяні регіональні організації Компартії, Партії регіонів, розплодилися при Януковичі, як цвіль, проросійських партеек і організацій. Практично одночасно сепаратистський пожежа охопила весь південний схід країни: Харківську, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Одеську області.

– В Луганську і Донецьку вже російські прапори почали вивішувати.

– Всі бунтівники працювали по одному, підготовленому в Москві сценарієм: однакові гасла, аналогічні технології. Розгойдування на численних мітингах, заклики не підкорятися Київської хунті, звернення до Росії захистити від фашистів, заклики до створення Харківської, Запорізької, Одеської, Бессарабської або який-небудь інший народної республіки, потім захоплення (майже безперешкодні) адмінбудівель (адміністрацій, управлінь МВС або СБУ тощо).

Потрібно було провести стовідсоткову заміну керівніцтва районних і обласних адміністрацій, регіональних силових структур. Призначенці Януковича або втекли, або активно підтримували антиукраїнські шабаші. Необхідно було призначити людей, здатних приймати рішення та працювати в екстремальних умовах.

Створивши дієздатну вертикаль влади, ми почали послідовно придушувати ці заколоти. В одних регіонах це відбулося швидко і безболісно, в інших – це проходило дуже важко і драматично (Харків, Одеса).

Коли сепаратистський пожежа залишилося загасити тільки на Донбасі, росіяни зрозуміли, що програлі боротьбу за Східну Україну і почали діяти в Донецькій і Луганській областях по кримському сценарієм. Але у нас вже були сили протистояти їх військової агресії. Почалася розв’язків пов’язана РФ війна на Донбасі.

– Три роки тому на засіданні РНБО Ві один проголосували за те, щоб вводити воєнний стан і чинити опір. Решта Вас не підтримали. Багато політиків говорять, що це було зрежисовано. Чи це була Ваша щира позиція?

– Я не міг по-іншому голосувати, хоча розумів аргументи іншої сторони. Оголосити воєнний стан і забезпечити військове становище – це дещо різні речі. В кінці лютого – початку березня об єктивно у нас не було сил і засобів для забезпечення військового стану в Криму. Ми готувалися до вторгнення російської армії на материкову Україну. На цей випадок Указ про введення військового положення у мене був детально відпрацьовано і пролежавши у папці на столі весь час, поки я виконував обов’язки президента. Тоді, 28 лютого, Рада національної безпеки і оборони не проголосував за мою пропозицію про введення військового положення, альо в повному складі підтримала запропонований мною комплекс заходів, спрямованих на екстрене відновлення боєздатності армії, реанімацію силових структур, підготовку мобілізації та оборонних рубежів на півночі та сході України.

Але для всього цього було необхідно годину, особливо з урахуванням повної відсутності коштів на казначейських рахунках. Тільки для підготовки мобілізації Генштабу, з урахуванням відновлення фактично повністю знищеної мережі військкоматів, необхідно було два місяці.

Годину було необхідно і для реанімації повністю зруйнованої системи влади, як у центрі, так і на місцях, а також для наведення порядку в південно-східних регіонах.

У цьому комплексі заходів, підписаному мною разом з Указу про введення в дію рішення РНБО, я наказував залишився вірним присязі оточеним у Криму військам захищати свої позиції в місцях розташування (військові частини, аеродроми, кораблі…), при необхідності застосовуючи зброю.

Мені потрібно було час, щоб захистити країну. Солдати і офіцери, не зрадили свою країну, з честю виконали поставлені перед ними завдання.

Кримський бліцкріг російського генштабу провалився. Наші залишилися вірними присязі солдати і офіцери (їх було менше 4 тисяч) місяць тримали оборону своїх частин, у повному оточенні, практично без зв’язку, скувавши багато в чому переважаючі сили противника, не давши почати другий – основний акт агресії проти України. Коли прийшов час, вони по команді з прапором частин, зброєю і військовою технікою вийшли з Криму. Всього з Криму було виведено озброєння і військової техніки більш ніж на 1 млрд доларів.

Альо головне, завдяки мужності не зрадили країну солдатів і офіцерів ми зруйнували плани Кремля. Вони сподівалися на хаос і безвладдя, на страх і нездатність до опору, на розкол країни. А ми змогли в найкоротші терміни відновити владну вертикаль, не допустити дефолту і профінансувати сектор безпеки і оборони, відновити боєздатність армії, відновити силові структури, придушити сепаратистські заколоти в більшості регіонів України.

В країні вже було кому чинити опір російської військової агресії.

– А чому ви не оголосили воєнний стан, коли росіяни почали війну на Донбасі?

– Коли розгорілася війна на Донбасі, я оголосив антитерористичну операцію, а не військове становище, тому що вже почалася президентська виборча кампанія.

Скажу чесно. Були пропозиції в зв’язку з агресією РФ на Донбасі ввести воєнний стан і продовжувати керувати країною необмежений час. Адже поки діє військовий стан, ніякі вибори не проводяться.

Але Україні потрібна була легітимна влада, визнана всім світом. Потрібно було вибити у Росії аргументи щодо “законного” президента Януковича. Тому необхідно було терміново провести чесні, прозорі, демократичні президентські вибори. Вибори, результати яких будуть визнані всім світом.

– Чому ви не висунули свою кандидатуру на пост Президента?

– Так у мене було стільки справ, така неймовірна навантаження, що навіть думати про це не було часу. Я і так тоді практично жив у кабінеті. З Києва виїжджав тільки на передову на фронт під час найважчих моментів протистояння початку війни. Яке ще там висунення… Ви жартуєте? Моя задача була провести президентські вибори чесно і прозоро, щоб увесь світ визнав їх. Необхідно було організувати повноцінний виборчий процес в стислі терміни. І це, повірте, також досить складна задача. Адже за місяць не поміняєш, а саботаж був на всіх рівнях. Багато хто не вірив, що нам вдасться утримати ситуацію та навести порядок. Вони реально чекали повернення своїх старих господарів, думаючи, що росіяни прийдуть, всіх розженуть, Янукович повернеться, а ми тут на місці не засвітилися… Сиділи і чекали, тихо саботували…

Все це треба було зламати, змусити всіх працювати. На тлі величезної кількості колосальних проблем, відсутності ресурсів та кадрового дефіциту потрібно було укомплектувати створену в березні Національну гвардію, запустити роботу контррозвідки й розвідки, реанімувати армію, озброїти, одягнути, нагодувати, навчити воювати… А ворог не чекав, він наступав. Тоді я звернувся до справжніх патріотів із закликом не чекати мобілізаційних повісток, а йти в добровольчі батальйони. Почалося масове формування добробатов. Добровольці і волонтери, прийнявши на себе весь тягар війни, дали нам можливість вистояти і підготувати основні сили.

При цьому у мене практично не було політичної підтримки. У людей був реальний страх війни, їх до глибини душі діставали проблеми і ураження того часу. Щоб не провокувати масову паніку і психоз, я не міг говорити публічно про реальний стан справ, про масове мародерство, боягузтві і зраді. Я говорив тільки про мужність наших воїнів і про армії, готової захистити країну, а весь негатив брав на себе. У тієї годину диванні “генерали”, герої інтернету і ура-патріоти разом з російської інформаційної агентурою пропонували мені повісити на Майдані. І в соціальних мережах цю ідею активно підтримували. Тоді виникло безапеляційне кліше “здача Криму”, яке і зараз мої закляті “друзі” намагаються активно експлуатувати.

– На початку інтерв’ю Ви сказали, що під час Майдану ми розвернулися, змінили вектор руху. До цього нас втягувала в болото російської імперії. Як Ви думаєте, це остаточний “розлучення”?

– Якщо раніше більшість українців ставилися до Росії з певною недовірою, то тепер для нас – це ворог, агресор. Вони знищили мости міждержавних відносин, породили ворожнечу на багато поколінь вперед.

– Ще одне питання з приводу відвертих сепаратистів. Чому їх так багато на волі? У свій час ці люди з кривавою піною у рота вимагали від Януковича розправитися з Майданом, голосували за закони 16 січня, які порушили всі фундаментальні громадянські права, підтримували сепаратистські настрої, руху. Але сьогодні вони як і раніше солідні люди, в тому числі що знаходяться в парламенті.

– Знаєте, я з величезним задоволенням зігнав би їх всіх на один стадіон і закрив бі його на ремонт років на 20… Але при всіх наших проблемах, при всіх недоліках, ми все-таки намагаємося будувати правову державу. У нас прокуратура, СБУ просто забиті величезною кількістю справ, які вони розслідують, в тому числі і щодо подій на Майдані, і щодо подій, пов’язаних із сепаратистськими заколотами. Плюс у нас ще є таке поняття як суд. Український суд – це окрема біль. Ну, наприклад, ще в 2014 році, будучи виконуючим обов’язки президента, я дав команду закрити сепаратистські видання. Звернулися до суду, в тому числі, з приводу закриття газети “Вести”. Вже 2017 рік, а досі триває судовий розгляд щодо закриття цієї сепаратистської газетки. Додайте до цього тему європейської інтеграції з величезною кількістю вимог наших партнерів про запровадження демократичних стандартів”. Наші партнери не хочуть і слухати про якісь винятки і особливості, пов’язані з необхідністю вести війну і боротися з небезпечними і жорстокими ворогами України. Безумовно, все це треба враховувати, але при цьому прискорювати проведення глибокої судової реформи, і послідовно зміцнювати сектор безпеки і оборони. Я переконаний, що рано чи пізно ніхто від відплати не піде. Сьогодні, в основному, у в язницях знаходяться ті, хто зі зброєю в руках воював проти нашої країни. За іншим…

– …. за “архітекторам” і подстрекателям війни.

– Прийде час, і вони за все дадуть відповідь.

– Коли ми закриємо наші кордони? Коли закінчиться АТО?

– Останні події на фронті – бої на Светлодарской дузі і в районі Авдіївки – чітко показали, що наша армія значно сильніше цих гібридних російських військ. При сьогоднішній розстановці сил нам достатня місяця, щоб повністю очистити територію Донбасу. Але є одне питання: в разі початку визвольної операції, скільки своїх дивізій виставить проти нас Росія? В цьому головна проблема. Коли розраховуєш сили і засоби для проведення наступальних операцій, потрібно чітко розуміти, скільки сил і коштів у твого ворога. Ми постійно відстежуємо їх дії: щоденний завезення техніки, зброї, найманців і контрактників. Але у всіх цих перебувають на окупованому Донбасі численних добре озброєних підрозділів головне завдання – у випадку нашого наступу протриматися кілька діб до підходу основних сил російської армії.

Потрібно розуміти, що ми воюємо не з сепаратистами, не з армійськими корпусами цих фейкових “ДНР” і “ЛНР”. Проти нас веде війну має величезну армію і ядерну зброю Російська імперія.

– І скільки часу позику, не знаєте?

– Дуже важливо зберегти єдність Заходу в оцінці та в протидії російській загрозі. Зараз це дуже важке завдання. Але і ми не стоїмо на місці: метр за метром просуваючись вперед, звільняючи нашу землю. При цьому потрібно розуміти, що у нас існує загроза вторгнення не тільки з боку окупованих територій. У нас величезна кордон з РФ, уздовж якої вони створюють потужні наступальні угруповання.

– Тобто, в сучасній парадигмі, коли тут у нас Росія, тут Європа, яка змінюється дуже стрімко і не завжди в кращу сторону, ми приречені вести позиційну війну?

– Ми приречені на перемогу. На жаль, це не буде бліцкриг. Потрібно це розуміти. І ще. Сильна армія не можлива без сильної економіки. Тому сьогодні один із пріоритетів – нарощування нашого економічного потенціалу, який безпосередньо пов’язаність язаний з оборонним потенціалом. Сильна економіка України, а також пов’язаність язане з цим поліпшення стандартів життя українців, – це найважливіші фактори, необхідні для звільнення окупованих територій як Донбасу, так і Криму.

– Може, має сенс просто сказати людям, що все це надовго?

– У нас тільки на передвиборних плакатах все вирішується швидко і відразу. Наші люди розуміють, наскільки це складна, масштабна і тривала завдання. Ну, а популістам і провокаторам, які обіцяють всі проблеми вирішити миттєво і всіх відразу ощасливити, мудрі українці знають ціну. На шкода, дуже часто ця ціна оплачується кров’ю і сльозами.

uploud...

загрузка...

Про автора

vit

Залишити коментар