Юсупува: Госпіталь – це не приватна власність. Згадайте, що Ви давали присягу офіцера і що честь Офіцера понад усе.

Записи волонтера. Поїхала на три дні, просто змінити обстановку і побути з сином. Три щасливих дні, коли я могла спокійно поговорити, не бігти, три дня, коли я розумію, що є життя поза госпіталю.

Я вставала о 6 ранку і лягала за північ, щоб відповісти на смс, питань багато, прохань ще більше. У п’ятницю в госпіталь приїжджав інспектор оборони, розбиратися по постам волонтерів, щодо потреб для поранених. Вердикт керівництва такий, що МО всім забезпечує, а Ви балуєте військових, все перебільшуєте і перекручуєте реальність.

Дуже шкода, що мене не було. Тиснути їм на совість марно, у них її немає.

Вони та їхні родичі не мають поранення, не лікуються в звичайних палатах, які не їдять госпітальне харчування і тим більше, їх не лікують дешевими препаратами сумнівної якості. Всі роки війни мене лає начальство, за мої пости і за мої висловлювання. Мене ображали «офіцери» в погонах, писали мати і поггрози в фб, мовляв я всім набридла, всі чекають, коли я піду, стукали начальству, придумали небилиці, плітки і інтриги.

Я побивалася з кухнею за харчування, доходило до крику, образ і сліз. Так, що нічого нового для мене немає. Воювати більше, я ні з ким не збираюся, тому що з слабкими я не воюю. Тим більше, що госпіталь, це те місце, де працюють багато чудових і гідних людей.

З поваги до них, я і сьогодні не буду скандалити. За роки війни, врятовані десятки тисяч воїнів, тисячі поставлені на ноги і повернулися до повноцінного життя. Я все бачила, знаю і щиро вдячна.

Всі роки війни я з іншими волонтерами, допомагаємо, чим тільки можна. Я щодня бачу як волонтери важко працюють. Командуванню і всяким інспекторам хотілося б нагадати, що госпіталь, це не приватна власність, сьогодні Ви при владі, а завтра Ви ніхто. Ви б краще воювали за нові ремонти, нове обладнання, чистоту і кращі медикаменти, тоді б у Вас не було часу воювати з волонтерами. Ми, громадяни цієї країни, де йде війна і ми допомагаємо нашим захисникам. Подяка, це не спасибі і відчепіться, а спасибі і давайте будемо разом робити спільну справу.

Просто треба визнати, що Ви не справляєтеся самі і сказати всім громадянам дякую, що ми не залишаємося осторонь. Згадайте, що Ви давали присягу офіцера і що честь Офіцера, понад усе.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

5 × 1 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh