Важкі питання: Які Церкви мають successio apostolica – апостольську спадкоємність в рукоположенні в сан священика?

“Які Церкви мають successio apostolica – апостольську спадкоємність в рукоположенні в сан священика? Чи може протестантський пастор кальвіністської течії замінити священика в служінні Меси, якщо він прийняв рукоположення від єпископа Церкви Моравських братів? Чи зберігся ланцюжок рукоположень від часів апостолів в Англіканській і Лютеранській церквах? ”

Критерії для судження про наявність апостольського спадкоємства перераховані в документі Міжнародної богословської комісії «Апостольство Церкви і апостольське спадкоємство». У ньому викладено католицьке розуміння цього терміну і основні критерії для оцінки служінь в інших християнських громадах. При цьому наголошується, що в самих цих громадах розуміння апостольського спадкоємства може бути іншим і не відповідати католицькому.

Що стосується Православних Церков, то в документі говориться наступне: «Не дивлячись на різні судження, що виносяться про служіння Петра, Католицьку Церкву, Православну Церкву та інші Церкви, які зберегли наявність апостольського спадкоємства, об’єднує одне і те ж основоположне розуміння священного менталітету Церкви, що розвивалося з часів Нового Завіту за допомогою спільних Святих Отців, особливо святого Іринея. Ці Церкви розглядають залучення до церковного служіння за допомогою Таїнства, що здійснюється через покладання рук з прикликанням Святого Духа, як незамінну форму для передачі апостольського спадкоємства, яке винятковим чином дозволяє Церкві вистояти в доктрині і в єдності. У цій одностайній і ніколи не перерваній послідовності між Писанням, Переданням і Таїнством полягає причина, через яку спілкування між цими Церквами і Католицькою Церквою ніколи не було перервано остаточно і сьогодні може бути відновлено».

Далі перераховуються інші Церкви: Церкви Англіканської спільноти, стверджується в документі, «зберегли свячення, змінивши його інтерпретацію». Відзначається, що на цю тему йде діалог, і поки ще неможливо передбачити його підсумки. Згідно апостольської конституції Папи Бенедикта XVI «Anglicanorum Coetibus» 2009 року, висвячені служителі Англіканської Церкви – єпископи, пресвітери і диякони – при возз’єднанні з Католицькою Церквою можуть бути прийняті лише в якості кандидатів до священичого висвячування (АС 6), на відміну від православних священнослужителів, прийнятих в лоно Католицької Церкви в сущому сані.

Громади, що з’явилися в результаті Реформи XVI століття, «прийшли до заперечення зв’язку між Письмом та Переданням Церкви на користь нормативного характеру одного тільки Писання. Хоча в подальшому різними способами звучали заклики до Передання, все ж за ним не визнається тієї ж гідності, яка була йому притаманна в древній Церкві».

Оскільки Таїнство Священства є вираженням спілкування в Переданні, «проголошення Sola Scriptura призвело до відмови від споконвічного розуміння Церкви і її священства. Тому фактично на протязі століть часто мала місце відмова від покладання рук», наголошується в документі, а там, де рукоположення здійснювалося, воно не було наділено тим самим значенням, яким володіє в Церкві, яка слідує Переданню. Таким чином, переривання зв’язку з Переданням навіть в тих випадках, коли робляться кроки до повернення до нього, не дозволяє судити про «сакраментальну послідовність в апостольській спадкоємності», яка, крім Католицької Церкви, є в наявності тільки в Православних Церквах.

Всі ці міркування, наголошується в документі, не скасовують того факту, що в англіканських громадах і в громадах, які виникли в результаті Реформи, «є елементи, що відносяться до апостольського характеру єдиної Церкви Христової», проте духовна цінність служінь в цих громадах повинна бути доповнена «таємничим актом».

У громадах, що з’явилися в результаті Реформи, не існує віри в освячуючі Таїнства. Ми, католики, як і православні, віруємо, що Ісус передає нам Божественне життя. Ординарний шлях до набуття цього Божественного життя – Таїнства. Особливо – Таїнство Євхаристії та Таїнство Покаяння. Служитель, що не приймає віри Католицької Церкви в освячуючі Таїнства, не може здійснювати ці Таїнства дійсним чином.

Однак, коли мова йде про звершенні Таїнства Євхаристії, то навіть гіпотетичне апостольське спадкоємство і гіпотетична віра в благодать Таїнств не дає права і можливості служителю служити Месу в католицькому храмі. Мало того – навіть дійсне свячення не надає автоматично такого права. Пресвяту Євхаристію може здійснювати лише священик, висвячений не тільки дійсним, а й законним чином, з дотриманням всіх норм канонічного права.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

19 − fifteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh