Я відповідальний перед своїм серцем, ні перед ким іншим в цьому світі.
… якщо ти справжній – у своїй радості, в своїх сльозах, в своєму танці, рано чи пізно знайдуться люди, які почнуть тебе розуміти, які, може бути, навіть приєднаються до каравану. Я сам почав шлях один, потім стали приходити люди, і тепер це всесвітній караван! Я нікого не запрошував; я просто робив те, що відчував, що приходило з серця.
Я відповідальний перед своїм серцем, ні перед ким іншим в цьому світі. Так само і ти відповідальний лише перед власним єством. Не йди проти нього, тому що йти проти нього значити вчинити самогубство, зруйнувати себе. Що ти виграєш?
Навіть якщо люди будуть тебе шанувати, вважати дуже тверезим, респектабельним, шанованим, ніщо це не буде живити твоє єство. Нічого це не дасть тобі прозріння у житті та його безмежну красу.
Скільки мільйонів людей жило до тебе на цій Землі? Ти навіть не знаєш їх імен; жили вони чи ні, вже неважливо. Були святі і грішники, були дуже шановані люди, були всілякі ексцентрики, божевільні, але всі вони зникли – і навіть сліду від них не залишилося на Землі.
Єдиною твоєю турботою має бути плекати і захищати якості, які ти можеш взяти з собою, коли смерть зруйнує твоє тіло, твій розум, тому що лише ці якості будуть твоїми супутниками. Лише це справжні цінності, і лише люди, які досягли їх, по-справжньому живуть – вони, і тільки вони; інші тільки прикидаються, що живуть.
Саме по собі життя це не завжди життя. Подивися на своє життя. Чи можеш ти назвати його благословенням? Чи можеш ти назвати його вівтарем, даром існування? Ти хотів би, щоб воно була тобі дано знову і знову?
Не слухайся писань – слухай своє серце. Ось єдина заповідь, яку я можу наказати: слухай уважно, дуже свідомо, і ти ніколи не помилишся. І, слухаючи серце, ти ніколи не будеш розщеплений. Слухаючи своє серце, ти почнеш рухатися в правильному напрямку, ніколи навіть не замислюючись про те, правильний він чи ні.
Усім мистецтвом нового людства буде секрет слухання серця: свідомо, пильно, уважно. І, слідуючи йому, іди, куди б воно тобі не призвело. Так, іноді воно приведе тебе в небезпеку – але тоді згадай, небезпеки потрібні, щоб зробити тебе зрілим. Іноді воно змусить тебе заблукати – але знову згадай, ці помилки є частиною зростання. Багато разів ти впадеш – піднімися знову, тому що саме так людина набирається сил: падаючи й знову встаючи. Саме так людина стає інтегрованим, цілісним.
Ошо — Хоробрість. Радість жити ризикуючи
