Якщо ваші діти виросли, то у вас відносно них не так вже й багато обов’язків. Їх усього два:
зробити так, щоб вони могли до вас прийти з горем чи радістю, і друге – берегти своє здоров’я.
Витримувати їх переживання. Щоб із будь-яким своїм горем, неприємністю, їм було куди прийти. Не в алкоголь, чи недай Бог, в наркотики, а до вас.
Не можна знецінювати переживання своєї дорослої дитини. Краще обійняти, якщо дозволяє. Якщо просто ділиться почуттями, сидіти тихо. І краще мовчати та кивати, ніж ляпнути щось не те.
Поради давати тільки якщо просять.
Якщо на емоціях ви відчитали дитину, що робити?
Вибачтеся і скажіть, що даремно розхвилювалися. Ваш син чи дочка повинні знати, що ви можете витримувати, що його емоції чи неправильні дії вас не зруйнують. Тоді є можливість, що контакт не перерветься.
Дбати про силу свого духу теж дуже важливо, саме щоб ваша дитина була впевнена у вашій фортеці і не ховала свій справжній важкий досвід від вас, бажаючи поберегти. Якщо ви труситеся і хапаєтеся за валер’янку від кожної новини – ви нічого не знатимете про справжнє життя ваших дітей.
Якщо принесли вам свою проблему, радійте. Якщо доросла дитина може чимось важливим для неї поділитися, значить у вас є близькість. І не потрібно заповнювати порожнечу між вами розпитуваннями про незначні речі. А проблеми – це невід’ємна частина життя і їх не уникнути.
Другий важливий обов’язок дорослих батьків – дбати про своє здоров’я. Зрозуміло, що життя непередбачуване, але важливо робити те, що у ваших силах.
Так важливо не впасти до своїх дітей на руки через свою безтурботність і триматися якомога довше.
Поки ми є, ми стоїмо між ними та небуттям, а отже, захищаємо.
