Продюсери фільму «Гніздо горлиці», що переміг у національній конкурсній програмі Одеського кінофестивалю, Володимир Філіппов і Андрій Суярко мають домовленість про прокат кінострічки в Італії
Василь Шандро: Фільм «Гніздо горлиці» — це вдалий продукт?
Андрій Суярко: Кіно вдале, тому що є «Дюк», є третя позиція на гран-прі у призі глядацьких симпатій, тому що глядач двічі аплодував стоячи, і при появі Віталія Лінецького в кадрі зал зааплодував. Я вважаю, що це дуже хороший знак для українського кінематографа.
Василь Шандро: Це кіно винятково для українців?
Володимир Філіппов: Це фільм в першу чергу для українців, тому що він розповідає про жінку, яка повертається із заробітків з Італії, і повертається не просто так.
Тетяна Трощинська: Я два дні шукала піратську версію, але не знайшла.
Андрій Суярко: Піратської версії нема. Чекайте 10 листопада, буде прокат у 120 кінотеатрах. Цим займається Богдан Батрух, найпотужніша кінокомпанія України B&H Film Distribution.
Василь Шандро: Чому треба піти на це кіно?
Андрій Суярко: Тому що це дзеркало міфу про нас, про те, що нас турбує. У кожної родини є випадок заробітчанської долі.
Володимир Філіппов: Думаю, варто подивитися тому, що це гарне кіно про почуття, про вибір, який кожен із нас має зробити у важку хвилину.
Василь Шандро: Наскільки вдалося у фільмі відтворити нас теперішніх у мовному аспекті?
Володимир Філіппов: Вдалося, бо ми знімали у Вижниці — це відоме село Чернівецької області, і наші герої говорять тією мовою, яка розповсюджена у цьому регіоні.
Василь Шандро: Ви зруйнували для себе якісь міфи щодо зйомки фільмів в українських умовах українським ресурсом?
Володимир Філіппов: Переважно ми знімали українським ресурсом, але композитор у нас італійський і двоє акторів італійські.
Андрій Суярко: Взагалі наша компанія зробила різкий розворот від співпраці з російськими до співпраці з європейськими партнерами. Ми підписали контракти з італійськими компаніями і впевнені, що вихід на європейське, зокрема італійське телебачення через партнерів — це новий шлях для українського кіно.
Василь Шандро: Чи подавали ви фільм на міжнародні кінофестивалі?
Володимир Філіппов: Так, зараз чекаємо відповідей.
Василь Шандро: Якщо спростити жанри, цей фільм — любовна історія чи соціальна драма?
Андрій Суярко: Це мікс драми, лав-сторі і комедії.
Василь Шандро: Чи не боїтесь ви відторгнення, зачепивши болючі теми?
Володимир Філіппов: Ми мали можливість зробити саме так, щоб люди, переглянувши наш фільм, впали в депресію і задумались. Але майже в останній момент ми зробили вибір, щоб дати надію. Це дуже складний, рафінований хепі-енд.
Василь Шандро: Чи не ризикували ви, беручи невідому історію?
Володимир Філіппов: Ця тема зачепила нас на певному етапі життя, і в нас є свої історії, тому ми були до цього готові. У нас є режисер, Тарас Ткаченко, який зняв документальну стрічку, присвячену жінкам-заробітчанкам в Італії.
Андрій Суярко: І сценарист — Василь Мельник, який отримав «Коронацію слова».
Василь Шандро: Ви використовували емігрантів як консультантів?
Володимир Філіппов: Звичайно. Ми зробили дві експедиції до Італії перед зйомками фільму, познайомилися там з українськими жінками, з усією спільнотою того міста, де ми знімали.
Прем’єра фільму відбудеться 10 листопада.
