ЄС|NATO

Інтернет служив для влади Януковича одним з найбільших подразників

   Я добре пам’ятаю день коли ми залишилися без професії. Точніше без права на професію в Україні.

Це було 16 січня 2014-го року. Вранці цього дня український парламент проголосував пакет так званих «диктаторських законів».

Втім, те, що відбувалося в залі, назвати голосуванням можна з великими труднощами. Голосували не за допомогою електронної системи Рада, як це зазвичай буває, а просто підняттям рук. Деякі депутати піднімали дві руки відразу. Руки ці ніхто не рахував, просто оголосили про те, що закони прийняті. Відразу кілька законів з «диктаторського пакету» унеможливлювали незалежну журналістику в Україні.

Так, вводилася кримінальна відповідальність за наклеп. Наклепом могла вважатися будь-яка новина, будь-який текст, будь-який заголовок, який чимось не сподобався представникам влади. Не кажучи вже про коментарі, які залишають на сайті користувачі.

Також кримінальну відповідальність ввели за «екстремізм» – створення і розповсюдження матеріалів, які закликають до повалення режиму. Таким цілком могло вважатися будь-яке цитування опозиційних політиків.

Перелік заборон можна продовжувати – я назвала лише ключові.

Увечері ми з Олег Базар сиділи в нашому кабінеті і думали про те, що сказати колективу.

Ми, люди, які працюють зі словами, не могли знайти слів. Тому що всі наші хлопці чудово розуміли, що сталося. Розуміли, що працювати ми більше не зможемо.

Треба прямо зараз вимикати комп’ютери і йти додому.

Назавжди.

З такими законами непідцензурних видань в країні просто не залишиться. І інтернет згорнеться першим.

Власне, інтернет служив для влади Віктора Януковича одним з найбільших подразників.

Згадалося 16-е. Менше року минуло. А контраст разючий.

Тому коли сьогодні чую про складнощі журналістики нинішнього етапу, мені смішно.

Так, вони є ці складності. І слава Богу! Тому що самої журналістики в країні могло вже не бути. Взагалі ніякої. Крім тієї, що імені Курченко.
Розумієте?

А ми на своїй шкурі відчули.

І це почуття липкої безпорадності я не забуду ніколи.

Цінуйте свободу, друзі. Її дуже легко втратити.

Дописувач: Соня КОШКИНА

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fifteen − twelve =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.