Чому в 1970 році заборонили риб’ячий жир

Риб’ячим називається тваринний жир, який одержують з тріски, скумбрії, оселедця і інших видів морської риби. Рідкісній радянський школяр 50-60-х років не знав, що це таке.

Мами пригощали риб’ячим жиром малюків за рекомендацією лікарів і «велінням уряду», що переживав про здоров’я підростаючого покоління робітників і селян. У Радянському Союзі активно пропагували цей продукт, який діти всією душею ненавиділи із-за поганого смаку.

Оздоровлення населення

Радянські медики вважали, що риб’ячий жир допоможе оздоровити націю. І були абсолютно праві. У ньому міститься маса жирних омега-кислот (серед них лінолева, докозапентаенова, арахідонова та ін), які в інших продуктах присутні в дуже малих кількостях. Ці речовини необхідні організму для нормального функціонування багатьох органів і систем. Вони стимулюють мозкову активність, покращують пам’ять і сприйнятливість до нових знань, зміцнюють імунітет.

Лікарі СРСР висунули гіпотезу про дефіцит омега-кислот у звичайній їжі і необхідність обов’язковому прийому багатого ними риб’ячого жиру для зміцнення здоров’я молоді. Уряд підхопило благі починання, після чого профілактичні заходь прийняли загальнодержавний масштаб.

Всіх поголовно малюків у дитячих садках пригощали риб’ячим жиром, який діти страшенно не любили.

У той час ще не було желатинових капсул, тому продукт вживали у вигляді маслянистої, смердючого розчину з гіркуватим смаком. Щоденна «екзекуція» ложкою риб’ячого жиру хоч і була вкрай неприємною, але приносила свої плоди. Радянська молодь відрізнялася богатирським здоров ям. На уроках практично не було дітей, які «клювали носом» від втоми. Кількість простудних захворювань зменшилася в рази. Малюки росли міцними і витривалими.

Заборона на корисний продукт

Незважаючи на всю користь риб’ячого жиру, в 1970 році вийшов урядовий указ про заборону його профілактичного прийому. Приводом для такого рішення стали результати ряду досліджень. Вчені виявили, що у виробленому на вітчизняних підприємствах риб’ячому жирі підвищений вміст токсичних речовин. Виною тому було не тільки забруднення океанів, але й умови виробництва.

На багатьох радянських заводах (наприклад, в Калінінграді) для топлення жиру використовували дрібну неякісну рибу і навіть тельбух оселедця, що істотно здешевлювало виробництво. Наслідки економії виявилися жахливими. У готовому риб’ячому жирі було виявлено величезну кількість токсинів, які при регулярному вживанні накопичуються в тканинах і поступово отруювали організм.

Радянська дітвора зітхнула з полегшенням. Більше не треба було пити гіркій риб’ячий жир. Незважаючи на «розумно безвідходне» радянське виробництво, сам по собі він так і залишився виключно корисним продуктом. У 1997 році були переглянуті умови отримання риб’ячого жиру, і заборона на цю натуральну харчову добавку знята.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

five × 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh