Блогер про примирення любою ціною: Тобі не потрібна сильна держава. І тому ти ніколи у ній не житимеш.

Я думаю, що подібні відчуття мав кожен український військовослужбовець починаючи від доби Рюриковичів.

Щоразу, коли зіштовхуєшся з менталітетом українського кріпака і чуєш усі ці унилі аргументи про те, що потрібно миритися з москвою, хочеться кричати в тупу малороську пику.

Курва, твої предки протягом ТИСЯЧОЛІТЬ давали тягла за Україну! А якщо програвали, то загоювали рани і всерівно давали! Вони топили ворожі галери по всьому чорномор’ю, ходили на Візантію, палили османські міста і панські маєтки! Вони обирали гетьмана і різали вельмож, ходили на маскву і рубали московитських князів під Конотопом. Більшовики так бзділи холодноярців, що сцялися в свої голіфе і стрілялися з наганів, аби не попадати до козаків у полон. Наші давали просратися і третьому рейху, і красній армії, вони воювали з кремляддю аж до 1960 року – і недаремно мишебратья ненавидять українських патріотів. Бо український патріот – це природжений ворог рускоміра. Кожна імперія, кожна армія, що намагалася знищити Україну, здохла без сліду. Та в нашому чорноземі лежить трьохметровий шар загарбників, якщо не більше! А ти живеш і дихаєш сьогодні ТІЛЬКИ тому що за тебе воювали покоління відважних і відчайдушних українських воїнів.

Ці воїни сьогодні б’ються за твоїх, курва, дітей, і присягали захищати тебе, ким би ти не був. Вони технологічні, професійні й безстрашні. Вони вірять, що ти там, у тилу, допоможеш їм врятувати державу. Не “вивести наших бідолашних хлопчиків з-під вогню”, а сцуко ПЕРЕМОГТИ У ВІЙНІ! Ці вікінги мріють увірватися на своїх танках і бетерах у саме серце мордору і поховати орків під градами. За все зло, яке червоні опричники принесли Україні – Голодомор, гулаги, розстріляних дисидентів, загиблих воїнів. За Крим, за Донбас, за теракти у Харкові, за “зелені коридори смерті” під Іловайськом. За те, щоб дитя мирно спало на руках матері, а не помирало під російськими “смерчами” в Маріуполі чи Краматорську. Щоб ватному маршрутчику в Києві не заважав спати свист російських мін. Щоб Україна врешті звільнилася від російського впливу і стала гідною та потужною державою.

Але ж тобі, кріпаку, потрібно геть небагато: аби твоя дупа була у теплі, і було з чого поржать. І щоб не били. І можна було порішати питання за лавандос. Ти соромишся патріотизму і ніколи не станеш таким же потужним і доблесним, як українські воїни-патріоти.

Тобі не потрібна сильна держава. І тому ти ніколи у ній не житимеш.

Але знаєш, що я тобі скажу.

У тебе є шанс.

Харитін Старський

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh