Як влада Зеленського нищить Українське судноплавство та суднобудування розповідає на фактах засновник та керівник компанії “Нібулон” Олексій Вадатурський. Радимо прочитати допис повністю.
Цитата:
– Законопроєктом № 1182-1-д знищують екологію шляхом надання можливості скидання до річок суднових стічних вод на ходу (пп.2 п. 4 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень). Просто уявіть собі, як від моря до кордону з Білоруссю по Дніпру і до Вознесенська по Південному Бугу судна, в т.ч. і під іноземним прапором, скидають нечистоти, простіше – з туалетів. Не хвилюйтеся, все це і до Хрещатика допливе. Уявили? Жодна попередня влада не додумалася, а нова спромоглася. Новела…
Кілька років тому, коли ми будували річковий термінал, зіштовхнулися з ситуацією, коли 2000 куб. м нечистот скидалися прямо у Дніпро десятками років. Я без зайвих вагань та довгих розмов вирішив цю ситуацію і збудував сучасні очисні споруди. А тепер уявіть, яка кількість нечистот буде при інтенсивному судноплавстві, припустимо 50–60 млн тонн вантажів. Ось чому я проти такої несправедливості, поки у вигляді пункту законопроєкту. А ви?
-Узаконюють й самовільне проведення днопоглиблювальних робіт будь-якими суб’єктами без будь-яких екологічних дозволів чи погоджень з органами місцевої влади, не говорю вже громадських слухань (п. 79 ст. 1, абз.6 ч. 2 ст. 12). Таке враження, що нові управлінці ніколи не чули про Чорнобиль, потребу робити дослідження донних ґрунтів на наявність радіонуклідів і т.п. Натомість можна робити відвали ґрунтів у будь-якому місці Дніпра і не погоджувати ні з ким ці місця складування.
-Узаконюють розкрадання надр шляхом надання можливості будь-якому суб’єкту господарювання вільно продавати вилучений з дна пісок та не зараховувати це у вартість робіт (ч. 2 – ч.4, ст. 15, пп. 22 та п.2 п. 4 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень).
Додам, що Україна сьогодні на 125-му місці із 180-ти країн світу, на рівні Африки, за кількістю запасів питної води на душу населення. А 70% населення України користується водою з басейну річки Дніпро як питною. А з радіоактивного піску р. Прип’ять розбудовуватимуть Київ і інші міста. Тому я проти такої загрозливої для життя несправедливості. А ви?
Йдемо далі. Тепер мова йде вже про контрабанду. У нашому випадку контрабанду пального. Кожна влада «бореться» з контрабандою. А проєкт закону № 1182-1-д дає зелене світло контрабанді пального.
-Так, судна, що ходять під Державним Прапором України, не мають права без митного оформлення виходити за 12-ти мильну зону (закордон) для бункерування пальним, за який можна не сплачувати акциз і ПДВ. Натомість законопроєкт № 1182-1-д лобіює узаконення виходу іноземного судна під іноземним прапором закордон для поповнення суднових припасів (зокрема пальним) без митного оформлення. Для цього здійснюється штучна підміна терміну «каботажний рейс» (п.24 ч.1 ст.1), чим надається право іноземному судну при каботажу пересікати кордон нібито не для вантажно-розвантажувальних робіт, а, вірно, для поповнення запасів контрабандним пальним.
Дивною видається радість членів профільного Комітету ВРУ, які один поперед одного повідомляли на своїх сторінках у фейсбуці, що вони прийняли проєкт закону. Агов, шановні, ви хоч трохи розумієте, що погодили? Я впевнений, що ви й не читали цей документ. А якщо й читали, то взагалі не розумієте, що підписали. Я готовий з кожним із вас професійно подискутувати на цю тему.
До речі, мені довелося з багатьма чиновниками обговорювати цю тему несправедливості. Я задавав їм резонне питання: «Дозволите і нам, суднам під українським прапором, збудованим в Україні, на рівних правах бункеруватися пальним у нейтральних водах?». Воно там на 320 доларів дешевше від того, що ми легально купуємо, сплачуючи акцизний податок і ПДВ. Але мені категорично відмовляли. Добре, говорив я, але тоді ми переведемо наш флот під зручний іноземний прапор, як це зробила 100% державна (!) компанія ПрАт «Українське Дунайське пароплавство». Вона років 3–4 тому перевела частину свого флоту під словацький прапор. Більше того, вони ще й продовжують будувати флот під іноземним прапором. Наголошую ще раз, це 100% державна компанія України! Але мені знову відповіли відмовою, мовляв, не дозволять зробити нашій приватній компанії ні те, ні інше. Тобто я можу розцінювати це як резервацію для української компанії?
Ось ще одна «справедливість» у розумінні нової команди. Як вам?
Новел ще багато, але зупинюся ще на кількох.
-Вільний допуск іноземних суден до внутрішніх перевезень (каботажу) – абз. 2 ч. 1 ст. 27, ст. 53 законопроєкту 1182-1-д. Зверніть увагу, у ЄС, США та інших країнах світу це заборонено!
Кілька років тому на нараді в присутності очільника Міністерства інфраструктури України і голови профільного Комітету ВРУ керівник ЄБРР в Україні запитав представника ЄС, чи допускають вони український флот у внутрішні територіальні води ЄС. Той категорично сказав, що ні. «А чому ж Україна повинна без обмежень допускати у внутрішні води України будь-які судна?» – поцікавився очільник фінустанови. Цього тоді виявилося достатньо, щоб це питання відразу зняли з порядку денного. Воно й логічно. Уявіть на хвилинку, що будь-яке судно під іноземним прапором – євробляхи – без будь-якого контролю і перевірки проходить через наші шлюзи чи допускає аварійну ситуацію.
Мені сподобалася державницька позиція Міноборони в цьому питанні. Вони категорично проти вільного допуску. Я теж проти. А ви за таку справедливість?
Робота в цій сфері виявила ще один недолік у роботі народних обранців. Складається враження, що вони або не розуміють питання взагалі, або просто підписують те, що їм пропонують тіньові режисери чи ще хтось, хто управляє процесом. Бо є депутати, які і підтримують нашу державницьку позицію й готові проявити ініціативу, але їх навіть на засідання комітету не пускають. Я проти такої несамостійності. А ви за таку справедливість?
Новел, які приносять і ще принесуть мільярдні збитки державі, вводять додаткові обмеження для ведення бізнесу українським компаніям і разом з тим дають зелене світло для іноземних, ще багато. Вони практично під виглядом лібералізації перевезень убивають усе українське. Дивним у такому сенсі звучать і дорікання мені, що я не займаюся виробництвом в Україні. А тут вбивають цілі галузі економіки України, і всім байдуже. Ви за таку справедливість? Я ні.
Я хочу жити, як і багато інших, у заможній Україні, економічно розвиненій Україні і пишатися тим, що ми – українці. Я показую приклад, як це потрібно робити. Як українська аграрна компанія не завдяки підтримці, а всупереч розбудовує інфраструктуру, суднобудівну галузь, будує флот з українського металу під українським прапором. Аграрний сектор отримує значно кращі економічні умови, а автомобільні шляхи розвантажуються на сотні тисяч автомобілів. Ось це і є, в моєму розумінні, справедливість – не для себе, а для країни. Щоб таких підприємств були десятки. Тоді і суднобудівні заводи працюватимуть, і моряки в Україні залишатимуться. Цю проблему можна було б вирішити років за три, а балаган ведеться вже десятки років. І робиться все це для тих, хто вкрав флот під час розпаду СРСР. А тепер ці єврокалоші хочуть повернути без оплати, без будь-яких умов знову в Україну.
На прикладі досягнень своєї компанії я лобіюю інтереси цілих галузей і усієї України. Я будував, будую і буду будувати флот. Якщо мене не чують, що мені залишається – будувати флот в інших країнах, для іноземців.
Днями відбулися великі зміни, тож можливо зараз хтось дослухається і запросить на конструктивний діалог.
Але я собі вкотре говорю – #НЕЗДАВАЙСЯ
