В Україні люблять підміняти зміст поняттями. Взяти, наприклад, партію «Опозиційна платформа – За життя!». За чиє «життя» так і не зрозуміло. Якщо Рабіновича, то, кожному б так жити, як Рабінович, але ж парадокс у тому, що, чим краще живуть ці панове, тім гірше – прості українці. Про це у своєму блозі пише блогер і волонтер Юрій Касьянов.
Він зазначає, можна також для аналізу взяти партію «Європейська Солідарність». Виникає питання: чому європейська? Чому не українська? Може, тому, що у Петра Олексійовича вілла в Іспанії? Але ж три чверті солодкого в українських магазинах – це «Рошен». Годі й говорити про партію «Слуга народу». У нас за всю недовгу історію незалежності попередні народні слуги вкрали більше, ніж Україна втратила у двох світових війнах і в результаті анексії Криму. Нові, молоді йдуть далі, працюють старанніше, з вогником. Продають все. Почали з продажу землі. Прикинули, хто скільки грошей отримає.
За словами блогера, те ж саме з приватизацією. Тим більше, що це ми вже проходили. Тепер у Ахметова і Пінчука майже вся металургія, у Коломойського все інше, олігархи поділили обленерго. Чи стали від цього послуги краще, а ціни нижчі? На превеликий жаль, ні. Приватизація хороша, якщо вона – частина плану по створенню нових або відродженню знищених галузей економіки. Так само і продаж землі повинен бути не самоціллю, а лише складовою частиною задумом по відродженню класу міцних кулаків. Інакше немає ніякого сенсу. Як немає ніякого сенсу в досягненні світу, якщо такий «мир» несе горе переможеним. І війна не завжди зло, вона – ліки проти зморшок, що дає прекрасну можливість померти стоячи, замість того, щоб жити на колінах. Здавалося б, зрозумілі смисли, але немає ніякого сенсу там, де живуть за поняттями.
