У Римі 29 вересня відбулася конференція “Придушення свободи слова в Автономній Республіці Крим. Справа політв’язня Російської Федерації Амета Сулейманова””, що засудила агресію Росії проти України
Брифінг відбувся у залі «Загиблих в Нассірії» Сенату Італійської Республіки, за підтримки сенатора Роберто Рампі, Європарламентара від Демократичної партії у співпраці із Посольством України в Італії.
Брифінг відбувся у залі «Загиблих в Нассірії» Сенату Італійської Республіки
Міжнародне право не визнає анексії Криму, нагадав присутнім модератор заходу Антоніо Станго, президент Федерації прав людини Італії. Він віддавна цікавиться політичною ситуацією в Україні та був присутній на Майдані в час Революції Гідності.
Індикатором погіршення ситуації зі свободою слова у Криму, після анексії півострова Росією є залякування журналістів, блокування провайдерами українських ЗМІ. Це засвідчила Зарема Барієва, директор Кримськотатарського ресурсного центру. На її думку, жахливі епізоди переслідування активістів в Криму порушують ряд параграфів Декларації Прав людини.
Федеріго Аргентьєрі – італійський вчений та академік, викладач політики університеті Джона Кебота у Римі, озвучив історичну довідку, яка допоможе зрозуміти контекст політичних подій, які привели до актуальної ситуації в Україні.
Яскравою демонстрацією порушення Росією Міжнародного права є недотримання нею будапештського меморандуму, згідно з яким Україна відмовилася від статусу ядерної держави в обмін на гарантію суверенності та цілісності кордонів.
«На жаль, Революція не принесла країні єдності» – зауважив Арджентьєрі, маючи на увазі конфлікт між Ющенко та Тимошенко.
Далі, обрання Віктора Януковича відбулося під протекторатом Росії. Арджентьері пригадав «комічний» випадок, коли Президент Путін привітав Януковича із перемогою ще до оголошення офіційних результатів голосування.
Далі Росія очікувала слушного моменту для експансії своєї політики. Революція Гідності дала такий привід.
«Сучасна форма політики російського імперіалізму не захоплювати сусідні країни, а паралізувати їх, шляхом створення сепаратиських рухів» – стверджує Арджентьєрі.
Постраждалими від цього інформаційного тоталітаризму, в першу чергу, є самі росіяни, позбавлені можливості плюралістичного бачення світу.
Іншими жертвами – сусідні країни. Інвазія Придністров’я в Молдові, конфлікт в Абхазії і Осетії, війна на Донбасі – це пазли експансійної політики російського імперіалізму, усі обґрунтовані уявним переслідуванням російського населення цих країн.
Італія також попадає під вплив російської пропаганди. Під час пандемії коронавірусу, частина населення шукала «альтернативну версію» подій, що не збігається з офіційною. Це розширило поле діяльності для фейків та інформаційних маніпуляцій.
Під час локдауну російські військові приїхали в Італію, щоб «дезінфікувати Бергамо». Ця беззмістовна «гуманітарна допомога» була пропагандистською акцією.
