Співробітники бібліотеки шукали середньовічні манускрипти, а знайшли на палітурках миш’як. Можливо, що це був захист від шкідників або ж спосіб вбивства.
В університетській бібліотеці Південної Данії р. в Оденсє співробітники Якоб Повл Хольк і Кааре Лунд Расмуссен виявили три книги, надруковані в XVI-XVII століттях і покриті зеленою фарбою, як вони вважали, для краси. Було відомо, що плетіння цих книг були зроблені з більш древніх манускриптів, і учені вирішили дослідити ці книги і прочитати що там було написано.
Виготовлення палітурок з фрагментів середньовічних рукописів було досить поширене в той час, для економії матеріалів та продовження зберігання книг. Але коли співробітники бібліотеки спробували прочитати старовинний текст, у них нічого не вийшло із-за щільного шару зеленої фарби. Вони відправили книги в лабораторію на рентгенофлуоресцентний аналіз для того, щоб дізнатися про склад чорнила, якими був написаний текст, а також склад самої зеленої фарби.
Надалі з’ясувалося, що покриття було зроблено з, так званої, “паризької зелені” (іншими словами, миш’яку). Ця фарба була широко поширена в XIX столітті. Вона була стійкою і дуже довго не вицвітала. Нею прикрашали шпалери і навіть одяг, але у другій половині XIX століття, після серії отруєнь, стало відомо про властивості цієї отрути. Після цього її використовували тільки в якості пестициду, але вже у XX столітті миш’як заборонили і в сільськогосподарській галузі. Вчені припускають, що фарба була нанесена на обкладинки для захисту від комах. Однак, не варто забувати, що в Новий час було дуже популярно отруєння з допомогою просочених отрутою книжкових сторінок. Так, французький король Карл IX був отруєний саме таким чином, з допомогою книги з соколиного полювання.
Книги, вкриті отруйною фарбою, зараз зберігаються у вентильованій шафі в окремих картонних коробках. У майбутньому їх планують оцифрувати від уникнення вступу в контакт отрути з людьми.
