Українсько-польський кордон очима подорожуючого

Кажете — віз не буде? Європа — не у візових центрах, а в головах. Правда — далеко не у всіх. І для того, щоб Європа зайшла в якомога більше голів, одного безвізу мало. Потрібно з головами щось робити.

Європа, в головах, безвіз, Польща, Україна, митниця, люди,корупція…

Королівство на польсько-українському кордоні, або Європа в головах

Подаємо вам розповідь дописувача про очікування на українсько-польському кордоні :

Сестра з чоловіком вирішила з’їздити в Краків на автомобілі. Коротко про проходження кордону з Польщею: кілометрові черги, що складаються з тих, хто стоїть уздовж своєї смуги і тих, хто їде з іншого боку відбійника — по зустрічній. З якої, в свою чергу, з польської сторони до нас заїжджають автомобілі.

Ті, хто дотримується правил дорожнього руху — годинами стоять і чекають своєї черги, після чого їх розгортають і відправляють в кінець альтернативної черзі стояла на зустрічній смузі. При цьому існує третя неявна смуга, по якій то в одну то в іншу сторону проносяться автомобілі.

В Україну — ті, хто пройшов кордон з польської сторони, з України — ті, хто козирно проїжджає за бабки в кашкет перевіряючому. Коротше — стандартна для нашої країни логіка: чесний — стій як лох. Хочеш все — їдь по зустрічній і порушуй. Хочеш по-швидкому — їдь по узбіччю і готуй бабло за прискорення.

У цьому — вся суть нашої реальності, яка всіма своїми принципами змушує тебе порушувати.

При цьому — жодного вказівника, жодної інструкції або роз’яснення — нічого цього немає. Не дай бог ти не місцевий і не в курсі всіх цих вовчих законів — ти потрапив. Прикордонники абсолютно нічого не вирішують.

У той час як машини «обраного» бидла пропускають без черги, всі інші стоять у кілометрових чергах без будь-якого просвіту.

На питання чому без черги, відповідають:

«Ми нічого зробити не можемо вони самі їдуть… хочете — викликайте поліцію.»

Але всі мовчки стоять і пропускають мудаків без черги, ось такий у нас народ.

Сама межа — це не межа двох європейських держав, це межа Індії та Пакистану. Хіба що церемонію зміни варти з задиранням ніг вище голови у місцевих прикордонників немає. А так — всі інші ритуали дотримані: купа човників, тих що просяться в машину тітки з баулами, собаки, нетрі посеред куп сміття.

На самому кордоні — папірці з 90-х, біганина між будками, якісь дурні правила, похмурі люди в віконцях. І польські прикордонники, які влаштовують собі перерви коли захочуть, накопичують у відстійнику по 100 машин.

А на виїзді з польської сторони вздовж узбіч стоять наші люди з пляшками горілки і пачками сигарет в руках, намагаючись їх продати тим, хто прорвався.

Ось так ми заходимо в Європу.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

three × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh