Кажете — віз не буде? Європа — не у візових центрах, а в головах. Правда — далеко не у всіх. І для того, щоб Європа зайшла в якомога більше голів, одного безвізу мало. Потрібно з головами щось робити.
Європа, в головах, безвіз, Польща, Україна, митниця, люди,корупція…
Подаємо вам розповідь дописувача про очікування на українсько-польському кордоні :
Сестра з чоловіком вирішила з’їздити в Краків на автомобілі. Коротко про проходження кордону з Польщею: кілометрові черги, що складаються з тих, хто стоїть уздовж своєї смуги і тих, хто їде з іншого боку відбійника — по зустрічній. З якої, в свою чергу, з польської сторони до нас заїжджають автомобілі.
Ті, хто дотримується правил дорожнього руху — годинами стоять і чекають своєї черги, після чого їх розгортають і відправляють в кінець альтернативної черзі стояла на зустрічній смузі. При цьому існує третя неявна смуга, по якій то в одну то в іншу сторону проносяться автомобілі.
В Україну — ті, хто пройшов кордон з польської сторони, з України — ті, хто козирно проїжджає за бабки в кашкет перевіряючому. Коротше — стандартна для нашої країни логіка: чесний — стій як лох. Хочеш все — їдь по зустрічній і порушуй. Хочеш по-швидкому — їдь по узбіччю і готуй бабло за прискорення.
У цьому — вся суть нашої реальності, яка всіма своїми принципами змушує тебе порушувати.
При цьому — жодного вказівника, жодної інструкції або роз’яснення — нічого цього немає. Не дай бог ти не місцевий і не в курсі всіх цих вовчих законів — ти потрапив. Прикордонники абсолютно нічого не вирішують.
У той час як машини «обраного» бидла пропускають без черги, всі інші стоять у кілометрових чергах без будь-якого просвіту.
На питання чому без черги, відповідають:
«Ми нічого зробити не можемо вони самі їдуть… хочете — викликайте поліцію.»
Але всі мовчки стоять і пропускають мудаків без черги, ось такий у нас народ.
Сама межа — це не межа двох європейських держав, це межа Індії та Пакистану. Хіба що церемонію зміни варти з задиранням ніг вище голови у місцевих прикордонників немає. А так — всі інші ритуали дотримані: купа човників, тих що просяться в машину тітки з баулами, собаки, нетрі посеред куп сміття.
На самому кордоні — папірці з 90-х, біганина між будками, якісь дурні правила, похмурі люди в віконцях. І польські прикордонники, які влаштовують собі перерви коли захочуть, накопичують у відстійнику по 100 машин.
А на виїзді з польської сторони вздовж узбіч стоять наші люди з пляшками горілки і пачками сигарет в руках, намагаючись їх продати тим, хто прорвався.
Ось так ми заходимо в Європу.
