Українська мрія з пориванням у неможливе

Українці багато років йшли до своєї незалежності, а виборовши свободу і опинившись з нею наодинці, виявилося, що «велика доба застала нас малими і непідготовленими!».

Моя українська мрія – думаючий і свідомий український громадянин, який любить свій народ, пишається тим, що він українець, розмовляє українською мовою і живе на українській землі. Франко писав: « Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими»  фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації». Саме в цьому духовному відчуженні і є велике горе нашого народу. Я хочу бачити українця, який не уявляє свого майбутнього без цієї країні, який не хоче поїхати за кордон, бо десь «легше жити». Він не шукатиме легких шляхів, а буде впевнений у тому, що і тут, у своєму домі, зможе навести порядок.

Справді, картина нашого сьогодення ще дуже далека від того ідеалу, який бачу у майбутньому. Ми настільки звикли сліпо підкорюватися владі, що ще досі не можемо повірити в те, що здатні щось змінити. Навіть більше того, ми настільки розчарувалися і зневірилися, що махнули рукою і на самих себе. Де наша національна гідність, наша цікавість до власної історії, наш Кобзар у кожному домі? Народ, який все своє існування так прагнув до самостійності, зараз так легко тратить рік за роком у цілковитій смиренності.

Існує думка, що душа, яка зазнала рабства, вже ніколи не стане вільною. Тоді ми повинні всю свою надію покладати на молодь, виховувати її в любові і повазі до своєї землі, вчити її думати і шукати рішення, а не просто плисти за течією. У своєму «Одвертому листі до гал[ицької] української молодежі» Іван Франко закликав нашу молодь: «… до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими! Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статосних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявляти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожда нація й кожда історична доба…». Важко знайти більш актуальні слова для нашої молоді. Вони здатні запалити серце і пробудити душу. І поки не зрозуміємо, що лише від нас залежить наше майбутнє і ніхто за нас його не збудує, будемо жити так як живемо, і зможемо звинувачувати в цьому лише самих себе.

Мріється і про бібліотеки, повні читачів, про книжки, які не вкриватимуться багаторічним пилом. Мені важко зрозуміти, як сучасний українець може так мало читати після стількох років придушення мови, калічення нашої культури і перекручування нашої історії. Впевнена, що вже дуже скоро настане день, коли ми захочемо навести лад у своїй голові та збагнути хто ми насправді, захочемо розібратися у минулому, щоб ясніше побачити майбутнє. Поки не знайдемо своєї дороги в житті, а будемо іти чужими стежками, ніколи не зможемо збудувати справді міцну і процвітаючу державу.

Кожна людина прагне бути щасливою і робить все для того, щоб досягти того щастя. Та Франко говорив, що: « Наскільки чоловік може бути щасливим у житті, він може се тільки в співжитті з іншими людьми, в родині, громаді, нації. Скріплення, утончення того почуття любові до інших людей, до родини, до громади, до свого народу – отсе основна підвалина всякого поступу; без неї все інше буде лише мертве тіло без живої душі в ньому».

Щиро вірю, що ми почуємо нашого Пророка і завжди пам’ятатимемо його слова. Вірю, що моя держава з кожним роком буде змінюватися лише на краще, а число свідомих, мудрих, а головне щасливих українців, які всім серцем любитимуть свій край, буде рости. Вірю, що ми врешті розпрощаємося з старити, тоталітарними страхами, і зі сміливістю та впевненістю подивимося вперед. Згадаємо про призабутих поетів, які все своє життя жили Україною і вірили в неї. Будемо піклуватися не лише про свій сьогоднішній день, але й про наш спільний завтрішній! Завжди є щось, що здається людям неможливим. Але саме поривання у неможливе – здатне змінити майбутнє!

 

      Марія МАКАРЕВИЧ

у співавторстві з Ольгою МАКАРЕВИЧ.

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eleven + 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh