Супутникові знімки російської авіабази “Морозовск” не показують значних уражень, але чи дійсно було б їх можливо помітити, якщо українські дрони мали правильно підібрані під цю задачу бойові частини
Джерело: Defence Express
Після масштабної атаки дронів по аеродромах рашистів 5 квітня, під ударами яких були авіабази “Морозовск” у Ростовській області, під Єйськом Краснодарського краю, а також база стратегічної авіації “Энгельс” під Саратовом, одразу з’явились різноманітні оцінки уражених літаків ворога, які публікувались з “власних джерел”.
Але через деякий час з’явились і супутникові знімки одного з головних об’єктів ударів – аеродрому “Морозовск”, де базуються рашиські літаки тактичної авіації – фронтові бомбардувальники Су-34 та багатофункціональні винищувачі Су-30 та Су-35.
На них жодних масштабних руйнувань на самій авіабазі, як і спалених літаків – не помітно. Максимум, декілька вирив поряд з майданчиком технічного обслуговування. Але вважати, що це є свідчення абсолютно безрезультатної атаки – не вірно. Справа в тому, що якби удар був завданий крилатими ракетами з 400-кг бойовими частинами, то наслідки влучань точно були б значно помітнішими. Навіть якщо мова б йшла про конвертований Ту-141 “Стриж”, то у навіть у нього бойова частина на приблизно 100 кг.
Водночас мова йде про дрони зі значно меншою вагою бойової частини. Бо навіть коли мова йде про доволі великий далекобійний дрон-камікадзе “Лютий”, яким б’ють по нафтопереробних заводах, то вага його бойової частини 50 кг.
Бойова частина дрону “Лютий”
Водночас у менших дронах, виключно умовно, таких як “Бобер”, вага бойової частини менша, а на деяких зразках взагалі використовується кумулятивні КЗ-6, як на “Ланцетах”. Звісно таким кумулятивним зарядом можливо гарантовано знищити літак, але це потребує дуже точного влучання у нього. Тому такі бойові частини не є найкращим варіантом у будь-якому випадку, коли мова йде про необхідність ураження літаків, частина з яких знаходиться ще у капонірах.
А найбільш ефективною бойовою частиною, яка здатна вивести літаки з ладу, але має малу вагу є уламкова з готовими уражаючими елементами. Аналогічними за принципом, що застосовуються у ракетах “повітря-повітря” та зенітних. У поєднанні із повітряним підривом вони можуть значно ефективніше вивести з ладу літаки, у порівнянні з іншими варіантами бойових частин.
Також вкрай ефективні для цих задач – касетні протипіхотні, в яких суб-боєприпаси також мають максимальну уламковість. До речі, як працюють останні – цілком відомо на прикладі удару ATACMS по з російським вертольотам.
Ка-52 після удару ATACMS
Чи будуть такі пошкодження помітні на супутникових знімках, навіть якщо мова йде про роздільну здатність 30 см на піксель – ні. Але літальний апарат з такими пошкодженнями вже точно відправиться на доволі довгий ремонт. Водночас на основі лише супутникових знімків робити висновки про те, які саме бойові частини були застосовані – неможливо.
