Від ХIII до ХХ століття крізь товщу часу, почуттів, бажань і потреб українці неспинно, попри надскладні історичні і політичні обставини, рухалися назустріч один одному. Подарована від Бога земля, спільна мова та культура творили з них ментальну єдність, яку сімсот років розпанахували чужі держави. Не вдалося. Політичний і юридичний початок мрії бути разом втілився на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 рік.
У 95-ту річницю кривавої мрії (незліченність полеглих за Свободу власного Дому-Батьківщини впродовж віків) криваві бої на Грушевського. Знакова назва вулиці на честь першого українського Президента, політика, видатного науковця, розтерзаного окупаційним радянським режимом, кричить про недовершеність нашого історичного визволення. Цей режим, задіявши максимальні провокації, скоригувавши свою багатосерійну розправу з українцями з відомим східним сусідом, вчора–сьогодні злорадно рушив у наступ, стріляючи в одержимих і натхненних людей. Не встигли наші світлі предки через Голодомор, репресії та терор очистити нашу землю від ворога. Тепер це наша місія. Позірна різниця лише в тім, що теперішня окупація – внутрішня.
У нашому Українському Храмі пострадянська орда кримінальників та українофобів, яку начебто “законно” приведено до влади 2010 року. Щоденне нагромадження зла від цих доморощених ординців і попередні роки постійних компромісів логічно здійняли дві лавини: великого українського майданного народу і владних відморозків. Сьогодні випадково прочитала, як доцент-філолог Яровий одного з Київських вишів сповна підтримує дії “Беркуту”…Мабуть, у цьому наша найбільша трагедія. Бо все зрозуміло з “тітушками”, класичними бандитами та їхніми верховодами, озвірілими шовіністами та українофобами. Проте за час нашої поневоленої історії виплекана ціла орда перевертнів, що стала основною опорою та ударною силою цього колоніяльного режиму. Це як дві різноспрямовані енергії в одному народові. Страшно, але “героїзмові боротьби за Україну протистоїть завзяття зради” (Іван Дзюба).
Останній виклик кинуто. Смерть людей стала Рубіконом. Не думаю, що “всім нам смерть судилася зарання”, проте боротьба для кожного вільного з нас набере неспинних обертів. Коли на кін історії виходять дві сили, то перемагає сильніший, коли сила і сила Духу, – то останнього не здолати. Сьогодні з нами всі померлі за Батьківщину, всі вільні живі. З нами навіть наші ненароджені діти та онуки. Тримаймося. Наша ПЕРЕМОГА НЕМИНУЧА.
