Безлика, безідеологічна малоросія. Вибачте, проте також стала моя країна 22 липня. Сотні «нових облич», яких ми ніколи не знали. Які жодного разу не з‘явилялися на вулиці, в дворах наших будинків, не приходили на ефіри. За ними порожнеча та партійний бренд.
Про це в своєму блозі написав Андрій Смолій – повідомляє Голос українською.
Трохи цифр:
- 125 мажоритарників від «слуги народу». І я не знаю практично жодного. Мабуть ви всі також.
- 122 списочника, і ви мабуть знаєте з десяток.
- 51% виборців проігнорувало майбутнє своєї країни. Злили її в безодню байдужості та мракобісся.
Однопартійна більшість. Вперше після комуністів-більшовиків. Чи загрожує вона нам? Загрожує. Однопартійна більшість в державі без сталої традиції столітньої демократії та потужних законів є нічим іншим як узурпацією влади та можливим встановленням диктатури.
Я не знаю що керувало тими людьми, що голосували за порожнечу. Але я точно знаю що керувало тими хто голосував за ОПЗЖ, Опоблок і віртуальну партію Шарія. Це бажання повернути країну назад до імперії зла.
Вже сьогодні ми в іншій реальності. Тут не перемагає здоровий глузд чи ідеологія. Тут перемагає телевізор та безідейність. Шоу та байдужість. Популізм та відверта брехня.
В цій реальності «задзеркалля» нам жити.
Проте, найбільше в цій ситуації вражає те, як українці розсварившись одне з одним викопали яму і собі,і Україні. Де ті Садові, Гриценки, Гройсмани? Своєю підтримкою Зеленського та ненавистю умовного «Порошенка» вони змели себе з мапи українського політикуму. А разом з собою розпорошили голоси демократичних партій. Отримали результат.
Не нагадує 1919 рік? Мені нагадує. Всі проти всіх: переможцем стає третя сторона. Висновків українці не роблять…
Сьогодні маятник української історії знову коливається між хаосом та диктатурою меншості. Не вивчені уроки історії повертаються і б‘ють ще сильніше. Так буде вічність, поки не прийде елементарне усвідомлення своєї індивідуальної відповідальності за свою країну, родину, свій будинок, вулицю, місто…
