Передача Україні шведських літаючих радарів – велика і важлива новина, оскільки такі літаки значно посилять повітряні сили ЗСУ після того, як ті отримають винищувачі F-16.
У пресрелізі Міноборони Швеції не йдеться про кількість таких літаків, але, за повідомленням кількох джерел, ЗСУ передадуть дві одиниці ACS-890.
Літаючий радар, перебуваючи на великій висоті, здатний контролювати повітряний простір на більшу дальність, ніж наземні РЛС, які обмежені горизонтом. Зараз у ЗСУ таких літаків немає.
Росія застосовує літаки дальнього радіолокаційного виявлення – застарілі А-50 і більш сучасні А-50У. У довіднику Military Balance за 2022 рік йдеться про те, що перед початком вторгнення в Росії було три застарілі A-50 і шість А-50У.
Два російських А-50У були збиті на початку 2024 року. Хоча можливості російських ПКС після цього скоротилися, все одно наявність подібних систем сильно ускладнює застосування української авіації – вони контролюють повітряний простір і керують діями російських винищувачів.
Шведські літаки ACS-890 (їх також називають у різних джерелах Saab 340B AEW-300 або S 100D Argus) – такі ж літаки раннього радіолокаційного виявлення. При цьому, як пише Globalsecurity.org, радар для цієї системи було розроблено на початку 1990-х років, і відтоді його модернізували, тобто це сучасні системи.
З вигляду ACS-890 сильно відрізняються від російських і американських літаючих радарів. По-перше, вони використовують невеликий турбогвинтовий літак Saab 340 – російські A50 зроблені на базі важкого транспортника Іл-76, а американські E-3 Sentry – на основі Boeing 727.
Це потенційно обмежує обсяг устаткування, яке може бути встановлене на такий літак, що звужує його можливості з отримання та обробки інформації – на нього просто важко поставити, наприклад, ще одну антену.
Але це не сильно скорочує час, який він може перебувати в повітрі – ACS-890 може баражувати протягом 5 годин, більше, ніж російський літак, але менше, ніж американський.
Ще одна відмінність – замість антени, що обертається, яка укладена в обтічник, схожий на літаючу тарілку, радар Erieye шведського літака перебуває всередині прямокутного корпусу, жорстко закріпленого над фюзеляжем.
Ця особливість дещо звужує огляд радара, але дає змогу використовувати антену більшого розміру, що позитивно позначається на дальності та якості отриманої інформації.
Ми повідомляли про те, як виглядав попередник А-50 під назвою Ту-126. Фото
За інформацією виробника, Erieye здатний виявляти повітряні цілі на відстані до 450 кілометрів. Це досить умовний показник, тому що дальність виявлення залежить від характеристик об’єкта – великий бомбардувальник буде видно на більшій відстані, винищувач – на меншій, а літаки, побудовані із застосуванням технології “стелс”, – ще ближче.
Тепер вважається, що дальність виявлення звичайного винищувача на середній висоті радаром E-3 Sentry становить приблизно 400 кілометрів.
Дальність виявлення об’єктів на поверхні моря становить 350 кілометрів, причому він здатний помітити ціль розміром з водний мотоцикл.
Ще однією перевагою шведського літака є потенційна можливість інтегрувати його в систему обміну інформацією Link 16, яку використовують багато західних повітряних і наземних систем.
F-16, які Україна, імовірно, отримає до кінця 2024 року, також можуть підключатися до такої системи та отримувати інформацію від радара, що значно поліпшить їхні бойові можливості.
