Чим був особливий цей літак, і наскільки він був гіршим за той же А-50
Джерело: Defence Express
Наші зенітники збили уже другий рашистський літак радіолокаційного дозору А-50, і на цьому уже з’явилось доволі багато аналітики по цим ворожим “літаючим радіолокаторам”. Ми ж на цей раз хочемо зайти дещо глибше, і розповісти про радянського “попередника” А-50, який мав індекс Ту-126 і взагалі був першим літаком радіолокаційного дозору в розпорядженні радянських військових.
Тим більш, що тут мова буде про доволі специфічний зразок техніки, від якого позбавились ще задовго до розвалу СРСР, саме по причині критичних недоліків цього літака.
![Радянський Ту-126, архівне фото з відкритих джерел](/wp-content/uploads/2024/02/6948750b5fc40d0f75ce3648d8313e52.jpg)
Уважні спостерігачі можуть зауважити, що Ту-126 ззовні схожий на Ту-95, і загалом матимуть рацію. Бо якщо бути точними, то основною для першого радянського літака ДРЛО став пасажирський Ту-114, котрий в свою чергу був створений на основі базового варіанту бомбардувальника Ту-95.
Нагадаємо: 17 січня Z-військори виклали до мережі список офіцерів, які перебували на борту двох літаків, збитих 14 січня в Азовському трикутнику. Відомо про мінімум 7 ліквідованих і всі вони офіцери.
Цікаво, що роботи по Ту-126 стартували ще в 1958 році, заводські випробування почались в 1962 році, весь комплекс випробувань був завершений до грудня 1964 року. У квітні 1965 року Ту-126 був прийнятий на озброєння, а з того ж 1965 по 1967 роки було виготовлено загалом 8 серійних екземплярів (не враховуючи перший дослідний “борт”, який також використовувався у стройових частинах).
Ту-126 оснащувався комплексом радіотехнічної розвідки “Лиана”, котрий мав доволі високі заявлені характеристики: дальність виявлення повітряних цілей – від 100 до 350 кілометрів, залежно від габаритів цілі; дальність виявлення цілі типу “крейсер” – до 400 кілометрів. А загалом головним призначенням Ту-126 на етапі розробки вважалось вчасне виявлення стратегічних бомбардувальників США на дистанції 1000 кілометрів від берегової лінії.
![Радянський Ту-126, архівне фото з відкритих джерел](/wp-content/uploads/2024/02/d9e36b84ba23d5070ce04fb76a56d1df.jpg)
Втім, нюанс в тому, що радянські конструктори не зуміли забезпечити хоч якось прийняті умови для роботи екіпажу та обслуги радіотехнічної апаратури на Ту-126: особовий склад скаржився не тільки на високий рівень вібрації, але й на те, що аппаратура буквально билась струмом, і це все при тому, що середній час тривалості патрулювання складав 8-9 годин. Чи підтверджував при цьому свої заявлені характеристики радіотехнічний комплекс “Лиана” – невідомо.
Нагадаємо: 15 січня 2024 року українські військові збили над Азовським морем російський літак А-50
Можливо, саме ці обставини продиктували умови, за яких Ту-126 залучались переважно для нерегулярних польотів на ведення радіотехнічної розвідки та координації дій монструозних перехоплювачів Ту-128 (попередників МиГ-31).
Усі вісім серійних та один дослідний Ту-126 були зведені до складу 67-ої окремої ескадрилії центрального підпорядкування військ ППО. Ці літаки літали на чергування переважно або в район Нової Землі, або над акваторією Балтійського моря.
Як тільки у 1984 році на озброєння почали надходити перші А-50, одразу ж почалось списання усіх Ту-126, по причині описаних вище недоліків. Усі Ту-126 були утилізовані до 1990 року.
![Радянський Ту-126, архівне фото з відкритих джерел](/wp-content/uploads/2024/02/58bbfae4bfad85b25ca1a38e7ec61c99.jpg)