Напередодні виборів українці марять про свого Макрона, не розуміючи, що дива не станеться. Україні потрібен не Макрон, а в кращому випадку Ердоган, у гіршому Піночет. Всі ці надії більшості населення України на українського Макрона відображає нездатність нашої інтелектуальної та майданної частини суспільства створювати власні політичні структури. Про це у своєму блозі пише український журналіст, блогер Юрій Романенко.
Він зазначає, що постійні безглузді сподівання щодо «доброго Макрона», який ні в чому поганому раніше непомічений, незаплямований скандалами і корупційними схемами вирине з глибини української прогнилої соціальної жижи і на білому коні в’їхав їде на Банкову за таємної підтримки якихось добрих олігархів. А ці самі добрий олігархи всі проплатять, все організовують, а Макрон – цей чистий альтруїст почне в єдиному пориві боротися з олігархічним злом.
За словами журналіста, після того, як олігархічне зло буде переможене цей український Макрон нагодує всіх принижених і ображених, а Захід побачивши таке диво скаже: «Нічого собі, яке диво! Не будемо будувати «Північний потік-2»! Терміново приймаємо Україну в ЄС і в НАТО! Віват Україна! Віват демократія!».
