Журналіст і блогер Станіслав Асєєв, якого бойовики “ДНР” 28 місяців утримували в “Ізоляції” в окупованому Донецьку, описав тортури ув’язнених і полонених
Про це йдеться у фрагментах рукопису Асєєва, які він оформляє в книгу, – повідомляє Радіо свобода.
Дослівно: “Буде помилкою вважати, що в цих стінах знущалися виключно над “укропами”, до яких відносили всіх, у кого була стаття “шпигунство”. Навпаки, на нас дивилися з оглядкою на можливий обмін, а це означало, що у людини не повинно бути видимих шрамів, опіків і переломів.
…Були люди, які “вскривали” себе, але жоден так і не кинувся на охорону… У найгірші часи кількість ув’язнених “Ізоляції” досягала 70 осіб, але жодного випадку масової непокори адміністрації так і не сталося”.
Стас Асєєв описав кілька випадків, коли катування призвели до спроб суїциду.
Одного чоловіка мучили електродом у задньому проході – і він спробував перерізати собі вени цвяхом. Його зупинили, адже вели спостереження, і перевели з “одиначки” в загальну камеру, де за ним дивилися вже самі ув’язнені.
Інша спроба суїциду стосувалася людини, яку катували одночасно з сином на одному столі, і не лише фізично – але й емоційно. Коли його син помочився під себе через мимовільне скорочення м’язів, адже їм обом пускали струм у задній прохід і на геніталії, батькові стали кричати: “Подивися на синка – обмочився, як щеня!”.
Цю людину завели в загальну камеру з глибокими електроопіками і кривавими забиттями на голові: у підвалі “Ізоляції” він спробував пробити собі череп об металевий кут нар.
Оскільки протягом тижня його катували з семи до пів на дев’яту, у цей час чоловік вже рефлекторно втрачав самовладання: його руки починали судомно тремтіти, він сідав на край нари біля дверей камери і повторював “терпи, синку, терпи, терпи, терпи” – так, ніби ще досі перебуває у підвалі, де його з сином обливали водою та били струмом.
На спроби співкамерників його заспокоїти реакції практично не було, “через що доводилося саджати його за стіл, злегка натискати на зламані ребра – і лише потім відволікати розмовами про риболовлю й шахту”, адже він був шахтарем і рибалкою.
Його сина відпустили, але батькові давали зрозуміти, що завжди можуть повернути його назад, якщо на суді щось піде не так.
Ще одного сусіда по камері Асєєва катували протягом місяця, тримаючи в підвалі пристебнутим до грат наручниками – “так, що навіть пляшку з протухлою водою йому доводилося діставати ногами”.
За словами Асєєва, цей чоловік принципово не міняв свій пакет, у якому його катували, і так і їздив у “контору” з обривками скотча, яким його обмотували, поки прикручували дроти. Він говорив, що “не готовий так дешево віддати своє життя” і “здохнути, як собака”.
На думку Асєєва, у середовищі, де фізичні страждання поєднуються з глибокою психологічною травмою, думки про суїцид виглядають скоріше нормою, ніж відхиленням. Йому самому знадобилися майже 2 роки в “Ізоляції”, щоб “свідомо вибрати життя там, де все говорить на користь смерті”.
Довідка: В окупованому Донецьку на території арт-центру “Ізоляція”, який отримав свою назву від ізоляційного заводу, тепер режимний об’єкт, фактично концтабір. У ньому тримають “особливо небезпечних злочинців”.
У цій неофіційній в’язниці Асєєв провів 28 місяців – більшу частину часу свого перебування в полоні. Побачене і пережите там Стас почав описувати ще в “Ізоляції”. Рукопис відібрали. У СІЗО, а потім і в колонії він по пам’яті відновив написане. Перед обміном віддав сусіду по камері – полоненому танкісту Богдану Пантюшенку, щоб той сховав тексти серед листів від дружини.
