«Пускали струм у задній прохід, а сина катували на очах у батька», – звірства над ув’язненими і полоненими «ДНР»

Журналіст і блогер Станіслав Асєєв, якого бойовики “ДНР” 28 місяців утримували в “Ізоляції” в окупованому Донецьку, описав тортури ув’язнених і полонених

Про це йдеться у фрагментах рукопису Асєєва, які він оформляє в книгу, – повідомляє Радіо свобода.

Дослівно: “Буде помилкою вважати, що в цих стінах знущалися виключно над “укропами”, до яких відносили всіх, у кого була стаття “шпигунство”. Навпаки, на нас дивилися з оглядкою на можливий обмін, а це означало, що у людини не повинно бути видимих ​​шрамів, опіків і переломів.

…Були люди, які “вскривали” себе, але жоден так і не кинувся на охорону… У найгірші часи кількість ув’язнених “Ізоляції” досягала 70 осіб, але жодного випадку масової непокори адміністрації так і не сталося”.

Стас Асєєв описав кілька випадків, коли катування призвели до спроб суїциду.

Одного чоловіка мучили електродом у задньому проході – і він спробував перерізати собі вени цвяхом. Його зупинили, адже вели спостереження, і перевели з “одиначки” в загальну камеру, де за ним дивилися вже самі ув’язнені.

Інша спроба суїциду стосувалася людини, яку катували одночасно з сином на одному столі, і не лише фізично – але й емоційно. Коли його син помочився під себе через мимовільне скорочення м’язів, адже їм обом пускали струм у задній прохід і на геніталії, батькові стали кричати: “Подивися на синка – обмочився, як щеня!”.

Цю людину завели в загальну камеру з глибокими електроопіками і кривавими забиттями на голові: у підвалі “Ізоляції” він спробував пробити собі череп об металевий кут нар.

Оскільки протягом тижня його катували з семи до пів на дев’яту, у цей час чоловік вже рефлекторно втрачав самовладання: його руки починали судомно тремтіти, він сідав на край нари біля дверей камери і повторював “терпи, синку, терпи, терпи, терпи” – так, ніби ще досі перебуває у підвалі, де його з сином обливали водою та били струмом.

На спроби співкамерників його заспокоїти реакції практично не було, “через що доводилося саджати його за стіл, злегка натискати на зламані ребра – і лише потім відволікати розмовами про риболовлю й шахту”, адже він був шахтарем і рибалкою.

Його сина відпустили, але батькові давали зрозуміти, що завжди можуть повернути його назад, якщо на суді щось піде не так.

Ще одного сусіда по камері Асєєва катували протягом місяця, тримаючи в підвалі пристебнутим до грат наручниками – “так, що навіть пляшку з протухлою водою йому доводилося діставати ногами”.

За словами Асєєва, цей чоловік принципово не міняв свій пакет, у якому його катували, і так і їздив у “контору” з обривками скотча, яким його обмотували, поки прикручували дроти. Він говорив, що “не готовий так дешево віддати своє життя” і “здохнути, як собака”.

На думку Асєєва, у середовищі, де фізичні страждання поєднуються з глибокою психологічною травмою, думки про суїцид виглядають скоріше нормою, ніж відхиленням. Йому самому знадобилися майже 2 роки в “Ізоляції”, щоб “свідомо вибрати життя там, де все говорить на користь смерті”.

Довідка: В окупованому Донецьку на території арт-центру “Ізоляція”, який отримав свою назву від ізоляційного заводу, тепер режимний об’єкт, фактично концтабір. У ньому тримають “особливо небезпечних злочинців”.

У цій неофіційній в’язниці Асєєв провів 28 місяців – більшу частину часу свого перебування в полоні. Побачене і пережите там Стас почав описувати ще в “Ізоляції”. Рукопис відібрали. У СІЗО, а потім і в колонії він по пам’яті відновив написане. Перед обміном віддав сусіду по камері – полоненому танкісту Богдану Пантюшенку, щоб той сховав тексти серед листів від дружини.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

one × one =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh