Багато людей вважають, що нарциси не народжуються нарцисами, що їх роблять такими життєві обставини і виховання
Сучасні психологи і психіатри підтримують цю думку, вважаючи, що діти стають нарцисами насамперед завдяки своєму оточенню. У цій статті ми постараємося розглянути більш докладно причини, за якими діти можуть стати нарцисами в дорослому віці.
Що таке нарсицтичний розлад особистості?
Давайте поглянемо на наукове визначення так званого нарцисичного розлади особистості (НРЛ). Нарцисизм — це визнана медициною психічне захворювання, а не просто ярлик, який можна навішувати на людей, поведінка яких здається нам занадто егоїстичним і самозакоханим.
Як розпізнати справжнього нарциса? Професіонали, що працюють у сфері психіатрії, в першу чергу шукають у поведінці людей такі ознаки: зарозумілість, хронічне прагнення залучення чужої уваги, маніпулятивність, переконаність у тому, що їм всі зобов’язані, одержимість багатством і владою, а також нетерпимість будь-якої критики.
Діагностувати нарцистичний розлад особистості у дітей або підлітків не так-то просто — насамперед тому, що саме в цьому віці люди сильніше всього ростуть і змінюються. Негативні риси характеру, властиві нарцисам, як правило, зміцнюються і стають найбільш вираженими лише в дорослому віці.
Так що одне лише бажання дитини завжди бути правимо або надмірний егоїзм не обов’язково означають, що він або вона страждає від розладу психіки — але це, безумовно, тривожний дзвіночок, що говорити про ті, що батькам або опікунам слід уважніше придивитися до того, як вони виховують дитину.
Дослідження нарцисизму в дітях
Університет Амстердама нещодавно провів наукове дослідження, основною темою якого було вивчення нарцисизму у дітей. Це дослідження допомогло вченим визначити, як виховний процес з боку батьків впливає на їх самооцінку дітей. Дослідники прийшли до висновку, що на розвиток нарцисизму в дітях куди сильніше впливає надмірна вимогливість з боку батьків, ніж недолік батьківської любові і тепла.
Фактори, які, на думку психологів, можуть вплинути на формування у дітей нарцисичного типу особистості
Більшість сучасних психологів одностайні щодо того, що поведінка батьків дуже сильно впливає на ймовірність їх дітей дива нарцисами в дорослому віці. Безумовно, це не означає, що всі нарциси без винятку «створені» своїми батьками — деякі люди народжуються з подібним типом особистості. Деякі психологи вважають, що нарцистичні риси особистості з більшою ймовірністю виявляються у дітей тоді, коли батьки надмірно хвалять їх і відмовляються бачити в них недоліки, інші ж переконані, що на розвиток таких рис особистості найбільшою мірою впливає недолік батьківської любові і прихильності. Ми постараємося розглянути більш докладно обидва ці погляди на проблему.
1. Жага схвалення з боку батьків
Є чимало факторів оточення, які можуть викликати розвиток нарцистичних рис особистості в дітях, і одна з них — вихована батьками переконаність у тому, що їх схвалення і увагу неодмінно потрібно заслужити. Бажання дітей регулярно отримувати схвалення і увагу з боку батьків абсолютно нормально, і владі значною всім дітям. Але іноді дитина не може отримати належного йому уваги, і відбувається це із-за того, що його батьківщина вважає, що змагатися і конкурувати у всьому абсолютно нормально, і цінує лише високі досягнення. В результаті цього дитина може почати відчувати себе коханою і обдарованою батьківською увагу лише тоді, коли здобуває перемогу в якому-небудь змаганні (навіть тоді, коли це змагання створюється буквально на порожньому місці). Коли дитина не отримує визнання своїх досягнення і батьківського схвалення, займаючи в чому-то одному, а не перше місце, він починає відчувати себе невдахою, розчарувало не тільки своїх батьків, але і себе самого.
Коли дитина зростає в нарцисичної сім’ї, з часом подібна поведінка стає для нього нормою, і вся його подалі життя може перетворитися в погоню за чужим схваленням, яке тільки й здатне зробити їх щасливими. Якщо дитина раз у раз чує від своїх батьків, що він нібито недостатньо хороший, а його досягнення залишають бажати кращого, це призводить до того, що він вирішує любити себе, і тільки себе, і намагається змусити полюбити себе весь навколишній світ — і все тому, що він не отримував достатня любові від батьків.
Іноді в гонитві за чужою увагою такі люди готові піти на що завгодно. Не отримуючи бажаного схвалення, вони піднімають планку все вище і вище в надії на те, що хоч хтось їх помітить і схвалить їх поведінку. Це стає порочним колом, вирватися з якого їх дуже і дуже непросто.
2. Прагнення до досконалості
Коли діти з якоїсь причини починають вважати, що їх люблять і хвалять лише тоді, коли вони роблять все «правильно», і лише в тому випадку, якщо вони «перемагають» у життєвих випробуваннях, вони починають відчувати себе невпевнено і беззахисно. Потрапивши в таку ситуацію, вони зміцнюються в думці, що їх цінують лише тоді, коли вона унікальні і виділяються на тлі всіх інших, і починають намагатися бути як можна більш «досконалими» – щоб найближчі люди в їх житті помічали й хвалили їх зусилля. Вони починають прагнути до досконалості, щоб довести, що у них немає ніяких недоліків, і що вони гідні любові своїх батьків, невдоволено дивляться на них кожен раз, коли вони приносять додому табель, в якому хоча б одна оцінка далека від ідеалу, або коли пропускають гол під час шкільного футбольного матчу.
Кожен раз, коли дитина виявляється в їх уявленні недостатньо хороший, такі батьки, образно висловлюючись, надавати його «в кут», активно або пасивно висловлюючи своє незадоволення. Проблема подібного виховання в тому, що в результаті цього дитина втрачає зв’язок з самим собою. Він перестає розуміти, хто він такий насправді, і замість того, щоб займатися розвитком власної особистості і усвідомленням життєвих цілей, починає витрачати весь свій час на спроби довести все, чим він займається, до недосяжно ідеального стану. І це абсолютно неправильно. У кожної дитини повинна бути можливість годину від годині бути недосконалим, і він не повинен їсти собі за це поїдом.
Ніхто з нас, тім більше в дитячому віці, не може бути переможцем весь час і у всьому. І якщо батьки вчасно не скажуть своїм дітям, що це цілком нормально, у дорослому віці вони постійно будуть відчувати себе переможеними.
3. Батьки, які роблять дітей центром свого всесвіту
Багато батьків в буквальному сенсі цього слова роблять своїх дітей центром власної всесвіту, даючи їм все, чого б вони не попросили. Це, звичайно, не обов’язково означає, що з такої дитини зросте нарцис, але це один з факторів, що впливають на формування нарцисичного типу особистості. Більшість немовлят під час свого розвитку проходять через стадію, яку багато дитячі психологи називають «жахливим дворічним вікон». Якщо замість того, щоб в цей період пояснювати дитині, що можна, а що не можна, максимально йому догоджати, це може призвести до того, що дитина вийде з цього процесу, не завершивши його належний чином. На перший погляд це може здатися втіленою мрією будь-якого батька, але насправді це дуже негативна річ.
Чому? Та того, що з часом такі діти стають дорослими, чиє сприйняття навколишнього світу до болю нагадує дитяче, і вважають, що оточуючі їм «зобов’язані». Всі навколишні без винятку. Під час описаного вище періоду діти повинні усвідомити, що в світі є й інші люди зі своїми бажаннями, інтересами і кордонами, які не можна порушувати, і що вони не завжди можуть отримати бажане за першої ж прохання (або взагалі). Саме під час цього періоду вони усвідомлюють, що вони мають потребу в інших людях, як і ті можуть мати потребу в них, але в кінцевому підсумку вони і навколишні є окремими і незалежними особистостями. Це нормальна стадія розвитку будь-якої людини. Для гармонійного розвитку маленькі діти потребують чіткої встановлення певних межах, і в обмеженні їх «хочу».
Коли дітям не дозволяють робити помилки і випробовувати на міцність межі особистого простору і допустимість певної поведінки, вони виростають людьми, які не розуміють, які вчинки виходять за межі прийнятного. Діти дізнаються про межі поведінки, порушувати які не слід, найпростішим способом — вони влаштовують істерики, кричати, намагаються маніпулювати оточуючими і демонструють награні емоції… Але якщо з якоїсь причини у відповідному віці вони не дізнаються про цих межах і не розуміють, що, досягаючи своїх цілей, слід брати до уваги бажання та інтереси оточуючих, вони цілком можуть вирости нарцисами — людьми, які вважають, що весь світ повинен крутитися навколо них, і вони повинні отримувати все, чого їм захочеться.
Найстрашніше те, що такі діти потім стають дорослими, все ще переконаними в тому, що влаштовувати істерики для того, щоб отримати бажане — це цілком нормальне і допустима поведінка. Вони щиро вважають, що заслуговують уваги оточуючих, і якщо вони з якоїсь причини їх не помічають… та як вони сміють!
4. Батьки, занадто сильно хвалять своїх дітей
Багато батьки надто вже сильно захоплюються своїми дітьми, щиро вважаючи їх кращими в усьому, і підлаштовуючи життєві обставини так, щоб ті максимально рідко відчували хоч якісь невдачі. Образно висловлюючись, навіть коли їх дитина займає в змаганні останнє місце, вони вручають їм розкішний кубок «за долю», і святкують його вручення більше, ніж сім’я переможців. Але, повірте, якщо ви дійсно хочете добра своїй дитині, вам варто зробити все можливе, щоб він не ставши на цей життєвий шлях.
Як батько, ви повинні допомогти своїй дитині усвідомити, що він не завжди буде перемагати, і що він неминуче буде робити помилки. Усвідомити, що помилки і невдачі — це нормально, і на них можна багато чому навчитися. Навчіть їх емпатії і доброту у ставленні оточуючих. Покажіть їм приклад правильної поведінки власними діями. Встановіть для них здорові кордону. В книгах та Інтернеті можна знайте мільйон найрізноманітніших «правил» виховання. Хтось буде казати, що ви занадто вже хваліть і оберігаєте своєї дитини, а хтось, навпаки, буде вважати, що ви це робите явно недостатньо.
Але в будь-якому випадку потрібно постійно займатися зі своєю дитиною, щоб він зрозумів, що ви любите його, але ви не можете прибрати з його шляху всі життєві перешкоди, і що ті межі, які ви для нього встановлюєте, дійсно потрібні.
5. Дзеркало батьків
У багатьох випадках люди, що стали нарцисами в дорослому віці, навчилися своїм шаблонам поведінки у власних батьків. Коли батьки ставляться до своєї дитини так, немов він ідеальний, з часом дитина починає щиро вірити в це. Звичайно, будь-яка дитина потребує в певній частці похвали, але якщо батьки почнуть хвалити кожен його вчинок, яким б він не був, це може негативно позначитися на розвитку його особистості. А вже якщо батьки ведуть себе, як справжні нарциси, їх діти можуть почати вести себе абсолютно так само.
Вони бачать, як їхні батьки виставляють своє його при першій можливості, живуть так, наче всі правила в світі писані не про них, і відносяться до інших людей з погано прихованим презирством. Не варто забувати, що діти найчастіше копіюють своїх батьків у всьому, і вони можуть почати вести себе так само, як вони, навіть не усвідомлюючи всій негативності подібної поведінки.
6. Природа проти виховання
Деякі діти народжуються з меншою здатністю до емоційної емпатії, ніж інші. Їх емпатія спочатку набагато слабкіше, ніж в інших. Вони виявляють до навколишніх менше співчуття і співчуття. Це не означає, що у них вроджений нарцисизм. Це означає лише те, що вони не є природженими емпатами — і тільки.
Більшість рис характеру і особистості будь-якої людини є набутими, і сильно залежать від виховання. І якщо нарцисизм людини доходити до такого ступеня, що його цілком можна вважати психічним захворювання, то це, швидше за все, є наслідком того, що його з самого дитинства навчали того, що йому варто думати тільки про себе, а інші люди не так вже й важливі. Нарциси бачать оточуючих, як до фрази об’єкти, здатні допомогти їм отримати бажане, тому, що їх цьому навчили. Як і всі інші люди, вони народилися, вміючи любити, альо смороду не знають про це, тому що в свій час їх самих недостатньо любили. Втім, далеко не всі недолюблені діти стають нарцисами.
Як розпізнати нарцистичні риси особистості у дітей і компенсувати їх вихованням
Як правило, розпізнати такі риси особистості в дітях не дуже просто, але все ж таки можливо, якщо уважно придивитися до їх поведінки.
- Коли вони починають вести себе так, немов усі навколишні їм зобов’язані, батькам варто припиняти подібну поведінку і давати їм зрозуміти, що вони не самі важливі люди у всьому світі.
- Також діти-нарциси схильні до неконтрольованих нападів агресії, якщо їм суперечать.
- Слідкуйте за тим, що відбувається, коли вони не отримують бажаного. Найчастіше нарциси проявляють себе у всій красі тоді, коли відчувають загрозу. Вони використовують свої ці в якості захисту від, як вони вважають, зловмисності оточуючих.
- Коли ви вказуєте їм на неприпустимість їх поведінки, вони можуть «піти в себе» і перестати сприймати ваші доводь.
- Нарциси не люблять, коли щось поранити їх зарозумілість. Коли вони відчувають невдачі, то часто впадають у лють і починають огризатися на всіх.
Гірка правда
Побачити всі ці риси характеру у дітей (особливо у дітей) не завжди просто. Найчастіше нарциси зовні здаються абсолютно нормальними, і ведуть себе так, як ви цього від них очікуєте. Дитина в більшості випадків буде вести себе так само, як і інші діти, але іноді все ж щось буде його видавати.
Становище ускладнюється тим, що поведінка дорослої нарциса часто схоже на поведінку… типового дитини. Діти часто вміють спритно перекладати провину за свої провини на інших. Вони здатні зачарувати своїм янгольським поведінкою, а після проявити свою справжню сутність, варто вам відвернутися. Найчастіше діти і підлітки виявляють ці риси просто з-за свого віку. Цілком можливо, що у них немає ніяких проблем з психікою, а ведуть вони себе так тому, що вони… ну, діти і підлітки. Саме тому так важливо звертати увагу на виховний процес, щоб в разі чого постаратися направити розвиток їх особистості в потрібну сторону.
Як допомогти дитині
Проблема з поведінкою нарцистичних людей насамперед у тому, що «ліки» від цього психічного стану просто не існує. Але якщо зауважити таких дітей у ранньому дитинстві, і постійно працювати разом з ними над їх поведінкою, у багатьох випадках нарцистичні риси особистості можна компенсувати більш позитивними її рисами. Однак для цього діти повинні розуміти негативність своєї поведінки і хотіти змінитися. Дорослі повинні звернути на дітей, які демонструють подібні тенденції, особливу увагу, щоб зробити їх майбутню доросле життя більш повноцінним у сфері соціальних взаємодій. Багато хто стверджує, що нарциси практично нездатні на нормальні романтичні відносини — насамперед тому, що бачать будь-якого партнера не як коханої людини, а як засіб отримати бажане.
Кілька думок наостанок
У загальному і цілому, якщо вчасно помітити зміни, що відбуваються з нарцистичною дитиною, і відповідним чином змінити його виховання, зробивши наголос на позитивні взаємодія з оточуючими людьми, така дитина цілком здатний змінитися в кращу сторону. А вісь змінити погляд на світ дорослого нарциса набагато складніше, навіть якщо він цього хоче, що буває вкрай рідко. Діти ростуть поруч зі своїми батьками або опікунами, борг яких направляти їх життєвий шлях, поки вони не виростуть, і тут важливо дотримувати баланс. Не вимагайте від них занадто багато, але і не дозволяйте лінуватися. Хваліть їх досягнення, але знайте світові. Між зневагою і надмірної похвалою тонка грань, але утриматися на ній цілком можливо, якщо задатися такою метою.
Нарциси здатні в тій чи іншій мірі зіпсувати життя всім, хто зустрінеться на їхньому шляху, включаючи самих себе. Саме тому так важливо приділяти дітям максимум уваги, щоб забезпечити їм щасливе і безхмарне майбутнє.
