Від 2 до 12 вересня 2018 року у Львові-Брюховичах відбуватиметься щорічний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Про те, як проходитиме одна з найголовніших подій року в Церкві, над чим роздумуватимуть синодальні отці Департаменту інформації УГКЦ, розповів Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
Блаженніший Святославе, за кілька днів розпочнеться черговий щорічний Синод Єпископів нашої Церкви. Розкажіть, будь ласка, що таке Синод і чому ця подія є важливою не тільки для єпископів, які зберуться, а й для всієї УГКЦ і вірних у всьому світі?
Духовний зміст події, яку ми називаємо Синодом, можна почерпнути з євангельської розповіді, коли воскреслий Ісус Христос ішов із двома апостолами-учнями до Емауса. Він сам прийшов до учнів і крокував з ними дорогою. Це крокування разом у товаристві з воскреслим Спасителем і є синодом – спільним шляхом.
Ми знаємо, що в тій дорозі до Емауса Христос не лише картав учнів за їхню зашкарублість сердець, а й пояснював їм Писання, розкривав зміст Божого Слова. А в кінці, коли учні збагнули, що це сам воскреслий Спаситель, вони самі себе запитували: «А чи не горіло наше серце, коли Він до нас промовляв і пояснював Писання?»
Отже, ми можемо сказати, що подія Синоду, яка відбувається в нашій Церкві раз на рік, відповідає змісту й духу цієї розповіді. Бо всі наші єпископи з цілого світу, з усіх континентів зійдуться на синодальне діяння, як любив говорити Блаженніший Любомир. Десять днів крокуватимемо разом дорогою слухання Божого Слова і розрізнення Його святої волі щодо життя і розвитку нашої Церкви як в Україні, так і на поселеннях.
Але Синод із просто зустрічі єпископів станеться тоді, коли до нас прийде воскреслий Христос. І синодальні наради завжди є виявом сопричастя, видимим знаком невидимої присутності і дії між нами Святого Духа.
А яка місія кожного окремого єпископа на Синоді?
Хотів би сказати, що кожен єпископ має три рівні відповідальності, три рівні служіння. Перше – єпископ відповідає за свою єпархію. Він мусить дбати про своїх вірних, про їхнє життя і розвиток, про навчання віри, про своїх священиків, монашество.
Другий рівень його обов’язку, служіння – дбати не тільки про свою єпархію, а й про всю помісну Українську Греко-Католицьку Церкву. Отож єпископи, які сходяться на Синод, не просто чують про життя нашої Церкви в усьому світі, а реально беруть на себе відповідальність за життя нашої Церкви в іншій частині світу, відмінній від тієї, де певний єпископ звершує служіння. Таким чином у синодальному діянні здійснюватиметься відповідальність єпископа за всю нашу Церкву.
Третій рівень відповідальності – відповідальність за всю Вселенську Христову Церкву. Відповідальність за інші помісні Церкви, зокрема й за Латинську Церкву. Тому синодальне діяння – особливий знак сопричастя з наступником апостола Петра – Святішим Отцем Папою Римським, а відтак з усіма християнами в усьому світі.
Тому на відкриття нашого Синоду приїдуть представники інших Східних Католицьких Церков. Завітають представники українських православних Церков, Глава Єпископської Конференції Римо-Католицької Церкви. Буде також Апостольський нунцій, як представник Святішого Отця, у єдності з яким ми будемо розпочинати нашу синодальну працю.
Ми б дуже хотіли, щоб на завершення, коли будуть проголошені рішення Синоду, ми могли сказати словами зі Святого Письма: «Сподобалося Духові Святому і нам».
Чи єпископ на Синоді представляє тільки себе, чи він представляє вірних, які повірені його опіці? І як загалом вдається почути голос вірних?
Очевидно, що коли єпископ бере участь у Синоді, він представляє всю свою єпархію, зокрема й Божий люд, який йому доручений. А відтак він представляє всі три рівні служіння, про які ми говорили перед цим. Голосує від імені Церкви, на служіння якій Господь Бог його покликав.
Коли єпископ їде на Синод, то, очевидно, відбуваються певні підготування, опитування з тих чи тих справ у єпархії. Проводяться консультації між усіма єпископами в контексті засідань так званого Постійного Синоду нашої Церкви. Таким чином, єпископ чітко розуміє, що потрібно донести на Синоді.
Повернувшись із Синоду, відповідно до приписів канонічного права, єпископ повинен проголосити, зробити чинними у своїй єпархії рішення, які прийняв Синод.
Якою буде головна тема цьогорічного Синоду? Що буде у фокусі роздумів владик?
Кожен наш Синод є тематичним. У порядку денному існує головна тема, яку підготовляють упродовж усього року, відповідно до певних досліджень вивчення стану нашої Церкви в певній галузі.
На цьому Синоді центральною темою буде Боже Слово і катехизація. Ми розглянемо, як відбувається в нашій Церкві навчання і проголошення слова Святого Євангелія, наскільки наші вірні черпають із Божого Слова для свого щоденного життя і живуть ним.
Із цим пов’язана тема катехитичного служіння, тобто навчання основних істин нашої віри. Наскільки наші вірні знають того Бога, в якого вірять, наскільки вони знають і вміють молитися і наскільки знають моральні й духовні засади християнського життя і їх дотримуються… Як відбувається навчання Катехизму, чи є при церковній парафії катехитична школа… Наскільки наша Церква має достатньо підготовані програми катехизації…
І для нас є дуже важливим зрозуміти, як ми, єпископи, які є першими вчителями віри і першими катехитами у своїй єпархії, супроводжуємо наших вірних в їхньому пізнанні Бога. Бо катехизація – це не тільки певний курс, програма релігії для дітей. Люди в усіх вікових категоріях потребують учительського супроводу своїми єпископами, священиками, монахами, монахинями, аби в усіх обставинах свого життя краще пізнати Бога, краще зрозуміти істини своєї віри.
Практично, під час кожного Синоду відбувається подорож/проща владик в якесь особливе місце. Торік був Гошів. Чи буде якась особлива подія під час цього Синоду?
Цього року особливою подією буде те, що 9 вересня всі владики нашого Синоду поїдуть до Перемишля, до нашої Перемишльсько-Варшавської архиєпархії, аби разом урочисто відсвяткувати особливий ювілей – 325-ту річницю відновлення єдності Перемишльської єпархії з Римською Апостольською столицею.
Ця подія буде надзвичайно важлива, тому що ми сьогодні повинні ще раз у контексті тих церковних рухів, рухів за визнання українського православ’я у вигляді Томоса, збагнути, у чому полягає особлива єдність Київського християнства з Римською Апостольською столицею, у чому полягає особлива місія нашої Церкви, аби посвідчити цю сторону життя Київської Церкви сучасному Київському християнству, нашим братам і сестрам колись єдиної, а нині поділеної Київської Церкви.
Отже, ми разом будемо в Перемишлі, разом святкуватимемо, і ця подія матиме дуже важливе міжнародне значення.
Ще торік Синод тривав один тиждень. Тепер десять днів. Чому так?
Ми повертаємося до термінів, які були чинними раніше. Був такий період, коли ми були просто змушені зменшити тривалість нашого Синоду. А тепер ми бачимо, що життя нашої Церкви є дуже бурхливе. Навіть більше, уявлення нас самих про нашу Церкву відстає від церковної дійсності, в якій ми живемо. Наша Церква бурхливо розвивається і вже є цілком іншою, ніж це було, скажімо, десять років тому. І щоб усвідомити собі цю новизну, нам просто потрібно більше часу.
У роботі Синоду беруть участь єпископи, а що ж інші вірні Церкви?
Я б хотів звернутися до всіх вірних нашої Церкви в Україні і в усьому світі з проханням про молитву. Зокрема, прохаю молитися до Духа Святого, аби ця зустріч наших єпископів справді пережила глибоку благодать синодального діяння.
Цей Синод матиме дуже важливе значення для життя кожного українця-греко-католика, хоч би де він жив у світі. Тому я кожного вірного і кожну вірну нашої Церкви хочу попросити брати участь у синодальному діянні, яке проходитиме від 2 до 12 вересня, за допомогою вашої молитви.
Ми намагатимемося інформувати про перебіг нашого Синоду. І я б просив усіх не просто цікавитися, як проходить Синод, а щодня прикликати благодать Святого Духа на наших владик, на наш Синод, на нашу Церкву, щоб ми справді могли в новітніх обставинах, у новій ситуації в Україні чинити Божу волю і жити за Його святими Заповідями.
Розмовляв о. Ігор Яців,
керівник Департаменту інформації УГКЦ
Джерело:
