Блогер Наталія Васильченко у своїй публікації написала, що зробив діючий Президент для неї. Наталія поділилася наступним :
1. ПВО над Київом.
Багато хто не згадує про це або не вірить. Але це факт. Він це таки зробив, і довго не озвучував, бо звик робити благодійні справи мовчки. Це коштувало гору бабла і якщо він то зробив значить загроза реально була. Я стояла цієї неділі на оглядовому майданчику біля Андріївського храму, дивилася який же прекрасний Поділ, і думала про те, що могло статися страшне, і що кияни вже точно за одне це мають віддати йому 99,9% голосів.
2. Мінські угоди.
Багато хто гоне на них і називає здачею інтересів України. Ну… такоє.. Мабуть в інтересах України було б покласти на полі бою в середньому разів в десять більше життів… Або тримати удар, ціною рік крові, і село за селом здавати територію до повної поразки? Мабуть в інтересах України було б зухвало полізти на амбразуру однієї з шмальканутіших (не професійних, ні, але вельмичисельних і добре озброєних) армій світу і загинути?… Далі не буду. Там багато переваг. Я обіцяла по-простому. А! І – так, це ОДНООСІБНА заслуга Пороха. Почитайте мемуари Олланда.
3. Армія.
Багато хто недооцінює, каже що це нарід сам і що нічого такого в цьому немає.
Нарід допоміг армії, підтримав на початковому етапі. А відродили її, розробили і ввели в робочий стан схеми по забеспеченню: одяг, броніки-каски, їдло з ананасами і бензопили, озброєння в кінець кінців! – Порох і Команда.
Плюс повна антирусифікація і декомунізація:
– Заміна вітання на Слава Україні – Героям слава!
– Радикальна зміна символіки і кольорів.
– Назви бригад такими словами від яких в мо$калів жижки тремтять! Наприклад: “93 бригада Холодний яр”.
– Марш нової армії
Я пишаюся своєю армією! Пишаюся так, що серце заходиться! Такого не відчувала н і к о л и до сих пір. Це заслуга мужньості воїнів і пахалова ПП.
(Про “скандал” з оборонпромом навіть не пищщіть! Бігуса, тварь таку, треба на пожиттєвий термін закрить за здачу націнтересів під час війни!).
4. Мова.
Багато хто не розуміє рівень спротиву замоскалених країн ЄС і пятої колонни в Раді. Але Порох пре, покроково і настирливо; квоти діють, рашамова вже реально ріже вухо якщо зустрічається десь в ефірі. Українська вже не визиває вилуплених на тебе очей в транспорті і магазині. Діти з російськомовними батьками говорять українською, прийшовши додому зі школи чи дитсадка. І ПП чітко дав зрозуміти, що ті діти, хто не знатиме української не матимуть майбутнього в Україні надалі. Хто не бачив відео як Порох на 5 мовах поставив на місце угорського блазня – перегляньте.
5. Презентація на міжнародній арені.
Ну що сказати? Знаєте, це як після сарафану з універмагу вдягнути сукню від Версаче.
Кожного разу, слухаючи його промови, спостерігаючи за поїздками і зустрічами з воротилами геополітики – пишаюся аж ясна ниють!
Хочу тільки нагадати знаєте що?
Як ми РІК! поки нас рвали на шматки і заливали кров’ю нашу землю, слухали про занепокоєння в с ь о г о світу! Навіть Америки. Як Порох РІК! їздив підлещувався, вмовляв, пояснював, просив! Аж поки потроху, помаленьку, по одному, поступово і покроково р о з в е р н у в весь світ ВЕСЬ! СВІТ! в бік України! І зробив це майже ОДНООСІБНО!
Потім вже, коли пішли потроху результати і успіхи, піднявши голову і розправивши плечі, заговорив так, що аж дзвеніли стіни в ООН. Але пішло близько чотирьох років на відбудування авторитету країни, навіть не з нуля, з мінусів!
5. Надав особистий приклад в питанні сім’ї.
Для мене це важливо. Багато в кого вигляд щасливої міцної і гарної, як квітка, родини Президента, викликає екзорцизмічні конвульсії… дивно, да? хм… А я – пишаюся.
7. Підняв планку інституту президенства в Україні.
Багато хто навіть не задумується про це.
Ми живем собі, привикли що за Президента в цілому не соромно, щось він там робить, їздить, говорить на п’яти мовах, зустрічається з акулами геополітики, якось там непогано виглядає на їх тлі… Ми звикли, люди до всього звикають, ми навіть не задумуємось який масштаб особистості і рівень ведення справ закладено в щоденну експлуатацію президентського крісла нашої країни. Вже аби хто не сяде в нього, а якщо сяде, то загремить звідти в одну мить! Це охреніти як важливо!
Я не хочу писати про Томос (я дякуватиму йому за це усе життя!), реформи і прозорро і про мудохалово алігархату… В нас такі всі вумні і спеціалісти, завжди готові до дискусії в цих питаннях… Я написала тільки про те, що для мене особисто стало знаковим і за що я вдячна йому безмежно.
