Папа Франциск зустрівся із настоятелями санктуаріїв, поділившись з ними думками про значення та місію цих місць молитви, милосердя і зустрічі
«Дуже важливо підтримувати народну побожність живою» – підкреслив Папа Франциск на початку своєї промови, звертаючись до учасників Міжнародного Симпозіуму настоятелів та працівників санктуаріїв, який цими днями відбувається у Папському Латеранському Університеті у Римі.
Приймаючи в четвер, 29 листопада 2018 р., учасників заходу, організованого Папською Радою сприяння новій євангелізації, Святіший Отець зазначив, що ми добре відчуваємо потребу санктуаріїв у щоденній мандрівці Церкви. Вони є тими місцями, де наші вірні залюбки збираються, аби виявити свою віру а простоті та в різних традиціях, яких вони навчились ще з дитинства.
Санктуарії – місця народної побожності
За словами Папи, санктуарії є незамінними місцями, адже допомагають підтримувати живою народну побожність, збагачувати її катехитичним формуванням, що підсилює віру і, водночас, живить свідчення милосердної любові. При цьому Вселенський Архиєрей відразу наголосив на важливості 48-го пункту Апостольського документу Evangelii Nuntiandi, у якому святий Павло VI змінив назву «народна релігійність» на «народна побожність». Цитуючи одного італійського єпископа, він зазначив: «Народна побожність є імунною системою Церкви. Вона рятує нас від багатьох лихих речей».
Ранкові молитви на кожен день – молитися вранці дуже важливо, щоб на самому початку дня заручитися підтримкою Всевишнього
Санктуарій – місце прийняття
Далі Єпископ Риму вказав на важливість прийняття, яке ми виявляємо до паломників. Наші санктуарії, як знаємо, є метою паломництв не лише організованих груп, але, зазвичай, окремих осіб чи автономних зібрань осіб. І сумно, коли, прибувши у санктуарій, не знаходять нікого, хто б міг їх прийняти, привітати. Значно гірше, коли паломники застають зачинені двері. Не можна дозволити на те, що більша увага була приділена матеріальним чи фінансовим потребам, забуваючи про важливішу реальність, тобто, про самих паломників. Адже саме вони є важливими, а «хліб» є вже другорядним.
Саме тому, до кожного із них слід виявити увагу, щоб вони могли почуватися як удома, як в родині, яка довго очікувала на їхнє прибуття. Коли паломники відчувають себе прийнятими, то вони більш здатні відкрити своє серця та дозволити Божій благодаті його формувати. «Дружня атмосфера – це плідне зерно, яке наші санктуарії можуть засіяти на ґрунті паломників, дозволяючи їм віднайти те довір’я до Церкви, яке, іноді, могло зазнати розчарування з причини отриманої байдужості», – наголоси Папа.
Санктуарій – місце молитви
Санктуарії – це, зокрема, місця молитви. Більша частина наших санктуаріїв посвячена набожності до Пресвятої Богородиці. Саме тут Пречиста Діва Марія широко розкриває обійми Своєї материнської любові, щоб вислухати молитву кожного та задовільнити прохання, тут Вона усміхається, подаючи паломникам утішення, тут Вона проливає сльози з тими, хто плаче, тут Вона представляє кожному Божого Сина як найцінніше добро, тут Вона стає товаришкою кожному паломникові на його життєвому шляху, який підносить до Неї свій погляд з проханням про благодаті та з переконанням, що буде вислуханий…
Вимоги щодо молитви у Санктуаріях
Щодо молитви у санктуаріях, Вселенський Ариєрей вказав на дві вимоги. Першою є сприяти молитві Церкви, яка через богослужіння Святих Таїнств уприсутнює та вчиняє дієвим спасіння. Це дозволяє кожному, хто приходить до санктуарію, відчути себе частиною великої спільноти, яка у кожному куточку світу визнає ту саму віру, свідчить ту саму любов та живе тією самою надією. Багато санктуаріїв зродились, власне, з причини прохання про молитву, яке Пресвята Богородиця скерувала до якогось візіонера, бо ж Церква ніколи не забуває слів Ісуса Христа про те, що потрібно молитись безперестанку (див. Лк. 18, 1) та постійно перебувати в очікуванні Його повернення (див. Мк. 14, 28).
Другою вимогою є підживлювати молитву кожного окремого паломника у тиші його серця. Кожному слід допомогти навчитись молитись словами від серця, у тиші, формулюваннями, яких навчилися ще у дитинстві, жестами побожності; кожному потрібно допомогти навчитись молитись своїми словами. Багато людей прибувають до санктуаріїв, щоб отримати якусь благодать, а потім повертаються туди, щоб подякувати за її отримання; часто дякують за те, що отримали силу та мир під час випробування. Ця молитва вчиняє санктуарії плідними місцями, де живиться народна побожність та зростає пізнання Божої любові.
Санктуарій – місце милосердя
Як підкреслив Святіший Отець, жоден паломник не повинен почуватись чужим у наших санктуаріях, зокрема, коли він приходить туди, несучи тягар своїх гріхів. Наші санктуарії – це «привілейовані місця, де паломники досвідчують безмірного милосердя», що й спонукало Папу зробити так, щоб під час ювілейного Року Милосердя «Двері Милосердя» були в кожному санктуарії, бо ж «милосердя є формою евангелізації», перемінюючи тих, які його отримують, у свідків милосердя.
Тут Папа вказав на Святе Таїнство Покаяння, яке так часто уділяється у санктуаріях. А це, у свою чергу вимагає добре вишколених священиків, святих, милосердних та здатних допомогти паломникам належно пережити правдиву зустріч з Христом, Який прощає.
Зустріч пастиря з народом
На закінчення Святіший Отець, промовляючи до присутніх, більшість з який є священиками, поділився кількома особистими спогадами про душпастирство та зустріч в санктуаріях між священиком та вірними. Він зазначив, що санктуарій – це місце зустрічі не лише з Богом, з паломником, але також і між пастирем та його народом. Тому, якщо пастир у санктуарії нездатний зустріти Божий народ, то краще, нехай єпископ дасть йому іншу місію, бо в іншому випадку страждатиме і він, і люди.
