Остерігатися пастки замкнутості у собі й байдужості до потреб ближніх закликав Папа Франциск вірних у своєму повчанні, виголошеному під час загальної аудієнції, що у середу, 26 жовтня 2016 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Роздуми були присвячені ділам милосердя для тіла, «які Господь Ісус нам передав для того, аби підтримувати нашу віру завжди живою та динамічною». Зокрема, цього разу йшлося про Христові слова: «Я був чужинцем, і ви мене прийняли, нагим був, а ви мене зодягнули».
«Ці діла, – пояснив Святіший Отець, – у дійсності, показують, що християни не втомилися і не розлінилися в очікуванні на кінцеву зустріч з Господом, але кожного дня виходять Йому назустріч, розпізнаючи Його обличчя в обличчях багатьох людей, які просять про допомогу».
За словами Наступника святого Петра, діла милосердя, що стосуються чужинців, є «актуальними, як ніколи раніше». Адже економічні кризи, кліматичні зміни й збройні конфлікти «спонукають багатьох людей мігрувати». Однак, вважати, що міграція притаманна лише нашим часам, є ознакою «браку історичної пам’яті».
«Біблія пропонує нам конкретні приклади міграції. Вистачить згадати Авраама. Божий поклик спонукає його залишити свій край та вирушити в інший: “Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу”. Так само трапилося з ізраїльським народом, що з Єгипту, місця свого рабства, протягом сорока років прямував через пустелю до обіцяної землі. Сама ж Пресвята Родина – Марія, Йосиф та дитя Ісус – була змушена емігрувати, щоб втекти від загрози з боку Ірода», – зауважив Папа, підкреслюючи, що «історія людства – це історія міграцій».
Святіший Отець відзначив, що протягом сторіч ми в цій ділянці були свідками великих проявів солідарності, «хоч і не бракувало суспільного напруження». Але сьогодні «контекст економічної кризи» сприяє «наставленням замкненості та неприймання». «В деяких частинах світу виростають мури та бар’єри. Іноді, здається, що мовчазна діяльність багатьох людей, які різними способами, не шкодуючи себе, намагаються допомагати й підтримувати біженців та мігрантів, приглушується гамором тих, які віддають голос підсвідомому егоїзмові. Але замкненість не є розв’язкою, більше того, вона веде до сприяння кримінальним потокам. Єдиною розв’язкою є солідарність», – наголосив Глава Католицької Церкви.
Підкресливши, що «заанґажування християн у цю сферу сьогодні є так само невідкладним, як і в минулому», Папа пригадав приклад святої Франчески Кабріні, яка присвятила своє життя служінню мігрантам. Сьогодні, за його словами, існує потреба в такому ж свідченні, «аби милосердя змогло досягти тих, які перебувають в потребі». І це стосується «всіх, без винятку», чи то дієцезій, парафій, чернечих спільнот, чи окремих християн, адже всі покликані «приймати братів і сестер, які втікають від війни, голоду, насильства й нелюдяних умов життя».
У цьому контексті Святіший Отець розповів історію, що трапилася кілька днів тому у Римі. Одна жінка зустріла біженця, який шукав дорогу. Вона запитала, куди він прямує, а він відповів, що хоче піти до базиліки Святого Петра, щоб перейти через Святі Двері. Оскільки він був босим, жінка викликала таксі, щоб його туди завезти. Цей чоловік неприємно пахнув, і таксист спочатку не погоджувався впусти його до автомобіля, але врешті погодився. Під час десятихвилинної подорожі жінка розпитувала біженця про його життєву історію, й коли вони прибули до місця призначення, таксист відмовився брати гроші, сказавши: «Ні, пані, це я маю вам заплатити, бо завдяки вам почув розповідь, яка змінила моє серце». Як зауважив Папа, ця жінка добре розуміла біль мігрантів, бо належала до вірменського народу, який чимало вистраждав…
Кілька слів Наступник святого Петра присвятив і другому аспектові роздумів, тобто, про необхідність зодягнути нагого. Він зазначив, що це, серед іншого, означає «повернути гідність тому, хто її втратив». А це не лише «дати одяг тому, хто його не має». Ці слова спонукують згадати про «жінок, жертв торгівлі людьми», надто численних форм «визискування людського тіла, як товару». Формами «наготи» є також «відсутність праці, дому, справедливого заробітку, расова чи релігійна дискримінація». І перед обличчям цих явищ християни покликані «бути уважними, чуйними та готовими діяти».
«Дорогі брати й сестри, – підсумував Святіший Отець, – не впадімо у пастку замкненості в собі самих і байдужості до потреб ближніх, переймаючись лише власними інтересами. Саме мірою того, як ми відкриваємося на інших, наше життя стає плідним, суспільство наново здобуває мир, а люди повертають свою повну гідність».
Джерело:
