В залі Павла VI у Ватикані Папа Франциск прийняв членів Італійської Спілки боротьби з м’язовою дистрофією, склавши подяку тим, хто запалює промінь надії для хворих та наголосивши на цінності кожного людського життя
Фізична реабілітація може та повинна супроводжуватися духовною, щоб перемагати не лише фізичний біль, але також – моральні страждання, пов’язані з почуттям покинутості. На це звернув увагу Папа Франциск, зустрічаючись в суботу, 2 червня 2016 р., з представниками Італійської Спілки боротьби з м’язовою дистрофією.
Допомога для тіла і для духа
Вітаючи Президента спілки та її членів і волонтерів, Святіший Отець зазначив, що вони є для хворих «променями надії, які полегшують моменти самотності та зневір’я та заохочують долати недугу з почуттям спокою та довіри».
«Ваша присутність поруч з цими людьми забезпечує приязну допомогу, надаючи цінні послуги в медичній та соціальній сфері. Крім конкретної допомоги, необхідної в щоденному житті, як от транспортування, фізіотерапія, домашня опіка, важливими є також людське тепло, дружній діалог та лагідність, які ви присвячуєте користувачам, що вдаються до послуг ваших структур», – сказав Папа, підкреслюючи:
«Фізична реабілітація може і повинна супроводжуватися духовною реабілітацією, яка складається, насамперед, з жестів близькості для того, щоб боротися не лише з фізичним болем, але також проти моральних страждань, який завдає покинутість та ізоляція».
Особливий фактор гуманізації
Святіший Отець окремо згадав про такі характеристики діяльності цієї асоціації, як безкоштовність надаваних послуг і незалежність від часткових інтересів та ідеологій. Однак, йдеться про безкорисливість, яка супроводжується «професійністю та безперервністю», а праця її членів також вимагає таких чеснот, як «тактовність, вірність, уважність, готовність, здатність відчувати невисловлені потреби хворого, покора, серйозність, рішучість, пунктуальність, витривалість і пошана до недужого».
Заохотивши слухачів і надалі прямувати цим шляхом та ставати «свідками солідарності та євангельської милосердної любові», Папа назвав їхню діяльність «особливим фактором гуманізації». «Завдяки різноманітним формам служіння, які ваша асоціація поширює та конкретизує, – пояснив він, – вона робить суспільство уважнішим до гідності людини та її багатогранних очікувань».
Люблячи, по-справжньому самореалізуємося
Далі Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що така діяльність дає змогу відчути, що «людська особа повністю самореалізується лише тоді, коли любить і посвячує себе іншим». «Глибоку рацію» цього досвіду нам пояснює Ісус, «втілений Божий Син», Який об’явивши нам обличчя Бога, Який є Любов’ю, об’явив людині, що «найвищим законом її буття є любов».
У цьому контексті Святіший Отець вказав на приклад багатьох святих, які «йдучи за цим повчанням», протягом сторіч «написали чудові сторінки любові до ближнього». «Також і в наші дні багато людей, дбаючи про ближнього, прийшли до поновного відкриття віри, бо в особі хворого зустріли Христа, Божого Сина. Він просить про послугу в особах найслабших братів і сестер, промовляє до серця того, хто їм служить і дає відчути радість безкорисливої любові, яка є джерелом справжнього щастя», – сказав Папа.
Страждання – урок любові до життя
Підсумовуючи, Святіший Отець наголосив, що «допомога, яка надається, є важливою», але ще важливішим є «серце, з яким вона надається». «Ви покликані, – сказав він, – бути школою життя, насамперед, для молоді, роблячи свій внесок у виховання в культурі солідарності та гостинності, відкритій на потреби найслабших. А це відбувається через великий урок страждання: лекцію, яку нам дають хворі та страждаючі, яку не може дати жодна кафедра. Той, хто страждає, краще розуміє цінність Божественного дару життя, яке слід підтримувати, оберігати та захищати від зачаття до природного завершення».
