Про навернення, як суть очікування на прихід Господа, роздумував Папа Франциск, промовляючи до вірних у другу неділю Адвенту.
Віруючий – це людина, яка вміє відкривати перспективи надії навіть у життєвих контекстах, позначених поразками. На це звернув увагу Святіший Отець перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 9 грудня 2018 року. Він зауважив, що якщо попередньої неділі прозвучало запрошення до пильності та молитви в очікуванні Господа, то друга неділя Адвенту вказує на те, як наповнити суттю це очікування, ступивши на шлях навернення.
Готувати Господню дорогу
За словами Папи, провідником на цій дорозі є святий Іван Предтеча, про якого святий Лука розповідає, використовуючи древнє пророцтво Ісаї: «Голос волаючого в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, робіть прямими стежки Його! Хай кожна ущелина наповниться і кожна гора та кожне узвишшя понизиться».
«Щоби приготувати дорогу Господеві, Який надходить, необхідно взяти до уваги вимоги навернення, до якого запрошує Христитель. Якими є ці вимоги навернення? Насамперед, ми покликані засипати вибоїни, породжені холодністю й байдужістю, відкриваючись на інших з почуттями Ісуса – отими сердечністю та братньою уважністю, що бере на себе потреби ближнього», – сказав Святіший Отець, наголошуючи на тому, що все це слід чинити «з особливою турботою про найбільше потребуючих».
«Опісля слід понизити численні узвишшя, спричинені гордістю та пихою», – вів далі Єпископ Риму, звертаючи увагу на те, що люди, які є пихатими, нездатні до щирих взаємин. А це долається, «здійснюючи конкретні жести примирення з ближніми, прохання вибачення за наші провини», що також не є легко, «бо завжди думаємо про те, хто повинен зробити перший крок», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що навернення є «повним», коли веде до «смиренного визнання наших помилок, невірності та занедбання».
Прокладати дороги в пустелі
У цьому контексті Папа наголосив, що віруючим є той, хто «через своє наближення до брата», подібно до Івана Христителя, «прокладає дорогу в пустелі», тобто, «вказує на перспективи надії також і в тих непрохідних життєвих ситуаціях, позначених поразкою».
«Ми не можемо піддаватися перед обличчям негативних ситуацій закритості та відкинення, ми не повинні дозволити на те, аби нас підкорила ментальність світу, бо центром нашого життя є Ісус та Його слово світла, любові, відради», – сказав Наступник святого Петра, звернувши увагу на те, що закликаючи людей свого часу до навернення, Предтеча виявляв рішучість та суворість, але, водночас, «умів вислухати, чинити жести лагідності та прощення» щодо тих, які приходили визнати свої гріхи та прийняти хрищення покаяння.
Смиренні, але відважні свідки
Отож, «свідчення Івана Христителя» допомагає нам розвивати наше свідчення, а його «чистота звіщення та мужність у проголошуванні правди» зуміли розбудити очікування та сподівання на Месію. «Також і сьогодні Ісусові учні покликані бути Його смиренними, але сміливими свідками, аби наново запалити надію, дати зрозуміти, що незважаючи ні на що, Боже царство не припиняє розбудовуватися день за днем силою Святого Духа», – підсумував Папа, побажавши:
«Нехай же Пречиста Діва Марія допоможе нам готував день за днем Господню дорогу, починаючи від себе самих, та з лагідною терпеливістю розсіювати навколо себе зерна миру, справедливості та братерства».
