Господь дає нам численні нагоди для спасіння та перехочу через двері спасіння, і ми не повинні їх змарнувати. Про це Папа Франциск навчав, зустрічаючись у неділю, 21 серпня 2016 р., з паломниками, які зібралися на площі святого Петра у Ватикані, аби послухати його недільну проповідь та проказати разом з ним молитву «Ангел Господній».
Спонукою до роздумів про спасіння стали Христові слова, записані святим Лукою, який розповідаючи про подорож Ісуса до Єрусалиму, зазначає, що до Нього підійшов один чоловік та запитав: «Господи, чи мало тих, які спасуться?». Христос не дав прямої відповіді, але «перевів розмову на інший рівень», сказавши: «Силуйтеся увійти через вузькі двері, бо кажу вам, що багато намагатимуться увійти, але не зможуть».
«За допомогою образу дверей, Він намагається пояснити Своїм слухачам, що проблема не полягає в кількості тих, що спасуться, не має значення знати скільки, але важливим є, щоби всі знали, яким є шлях, що веде до спасіння», – сказав Святіший Отець, додаючи, що цей шлях «передбачає перехід через двері», а тими дверима є Сам Ісус, Який «веде нас до сопричастя з Отцем, де знаходимо любов, зрозуміння та захист».
Але чому ці двері названі «вузькими»? Як пояснив Наступник святого Петра, це не тому, що вони є «пригнітаючими», але тому що «вимагають від нас стиснути й загнуздати наш егоїзм та страх, аби із смиренним й довірливим серцем відкритися Йому, визнаючи себе грішниками, які потребують Його прощення».
«Ось чому вони є вузьким: щоб загнуздати нашу гордість, яка нас роздуває. Двері Божого милосердя вузькі, але завжди навстіж відчинені і відчинені для всіх! Бог нікому не віддає переваги, але завжди всіх приймає, не чинячи різниці, – наголосив Папа. – Двері є вузькими, щоб стиснути нашу гордість і наш страх, але навстіж відчинені, бо Бог приймає нас, не чинячи різниці. Спасіння, яке Він нам дарує – це невичерпний потік милосердя, що змиває будь-які перешкоди та відкриває вражаючі перспективи світла й миру. Двері – вузькі, але завжди навстіж відчинені. Не забувайте про це».
Як зауважив Глава Католицької Церкви, Ісус ще раз звертається до кожного з нас із «наполегливим запрошенням піти за Ним, переступити поріг дверей життя у повноті, примиреного та щасливого». І Він чекає на кожного, не зважаючи на те, які гріхи ми вчинили, «щоб обійняти й дарувати Своє прощення», бо лише Він може надати «повноту сенсу нашому життю» та «справжню радість».
«Входячи через Ісусові двері, через двері віри та Євангелія, ми зможемо вийти із світських наставлень, поганих звичок, з егоїзму та замкнутості. Коли відбувається контакт з Божою любов’ю та милосердям, тоді відбувається справжня переміна. Тоді наше життя просвічується світлом Святого Духа, світлом незгасним!» – наголосив Святіший Отець, запросивши слухачів до призадуми над тим, що в серці кожного є такого, що заважає пройти через ці двері: гордість, пиха, гріхи…, і над тим, що перед нами – завжди навстіж відчинені двері Божого Милосердя.
«Господь пропонує нам чимало нагод для того, щоб спастися та пройти через двері спасіння. Ці двері – це нагода, яку ми не повинні змарнувати», – наголосив Наступник святого Петра, додаючи, що для цього «непотрібно проводити академічні дебати про спасіння», подібно до того чоловіка, який ставив Ісусові запитання, але «приймати нагоди для спасіння». Адже, як читаємо у Євангелії, в певний момент «господар дому підведеться та зачинить двері». «Але якщо Бог є добрим і любить нас, то чому замикає двері? Чому замкне їх? Тому що наше життя, – відповідає Папа, – не є комп’ютерною грою чи телесеріалом, наше життя є чимось серйозним і важливою є ціль для досягнення: вічне спасіння».
У цьому контексті Святіший Отець заохотив вірних піднести молитву до Пречистої Діви Марії, Небесних Дверей, просячи Її «допомогти нам використовувати нагоди, які Господь нам пропонує для того, щоби переступити через поріг дверей віри та ступити, таким чином, на широку дорогу». «Це, – підсумував він, – дорога спасіння, здатна вмістити всіх тих, які дозволяють любові опанувати себе. Бо це любов спасає, любов, яка вже на землі є джерелом блаженства для тих, які в лагідності, терпеливості й справедливості забувають про себе та віддають своє життя іншим, особливо – найслабшим».
