Без любові до Бога і до ближнього не існує справжньої вірності Господнім завітам. Про це пригадав Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 29 жовтня 2017 року, коментуючи євангельську розповідь про те, як фарисеї, випробовуючи Ісуса, запитували Його про те, яка заповідь є найбільшою у законі.
Святіший Отець звернув увагу на те, що це було підступне запитання, оскільки у Мойсеєвому законі згадуються понад 600 приписів. Як серед них вирізнити найбільшу? Але Ісус без жодного зволікання відповідає: «Любитимеш Господа Бога Твого усім своїм серцем, всією душею та всією думкою своєю». Та додав: «Любитимеш ближнього свого, як самого себе».
«Ця Ісусова відповідь не є само собою зрозумілою, бо серед розмаїття приписів єврейського закону, найважливішими були десять Заповідей, передані Мойсеєві безпосередньо Богом, як умова союзного пакту з народом. Але Ісус намагається дати зрозуміти, що без любові до Бога і до ближнього не існує справжньої вірності цьому союзові з Господом. Можна чинити чимало добрих діл, виконувати багато приписів, але без любові все це є даремним», – сказав Наступник святого Петра, вказуючи на те, що це підтверджує інший уривок з Книги Виходу, названий «кодексом завіту», в якому наголошується, що неможливо перебувати у союзі з Господом, кривдячи тих, які перебувають під Його захистом: вдову, сироту й чужинця, тобто, найбеззахисніших.
Отож, відповідаючи цим фарисеям, Ісус «намагається також допомогти їм впорядкувати свою релігійність, наново визначити, що по-справжньому вартісне, а що є менш важливим». Він каже, що на цих двох заповідях ґрунтуються «Закон і Пророки». Й Ісус, як зауважив Папа, – саме так прожив Своє життя: проповідуючи та чинячи те, що дійсно важливе та суттєве, тобто, любов, яка «надає запалу та плідності життю й мандрівці віри», бо без любові «як життя, так і віра залишаються неплідними».
«Те, що Ісус пропонує на цій євангельській сторінці – це чудесний ідеал, який відповідає найавтентичнішим прагненням нашого серця. У дійсності, ми були створені для того, щоб любити та бути любленими. Бог, Який є любов’ю, створив нас для того, щоб вчинити нас учасниками Його життя, щоб Він любив нас, а ми – Його, а разом з Ним, щоб любили інших людей», – вів далі Святіший Отець, додаючи:
«Такою є мрія Бога щодо людини. Й для того, аби її здійснити, ми потребуємо Його благодаті, потребуємо прийняти в собі здатність любити, яка походить від Самого ж Бога. Ісус віддає Себе нам у Пресвятій Євхаристії саме для того. У ній ми отримуємо Його Тіло та Його Кров, тобто, отримуємо Ісуса в найвищому вираженні Його любові, коли Він віддав Себе Самого Отцеві за наше спасіння».
Підсумовуючи. Папа побажав, аби «Пресвята Діва допомогла нам прийняти у своє життя “велику заповідь” любові Бога та ближнього». Адже навіть «якщо й знаємо її від дитинства», ми ніколи не переставатимемо «навертатися до неї та впроваджувати її в життя в різних ситуаціях, в яких перебуваємо».
Після проказування молитви «Ангел Господній» Святіший Отець пригадав про те, що напередодні у Бразилії відбулася беатифікація о. Джованні Ск’яво, побажавши, щоб його приклад «допоміг нам повноцінно жити нашим прийняттям Христа та Євангелія».
