Цей допоміжний орган ООН, відповідальний за захист і промування прав людини, підготував у так званому Загальному коментарі нову інтерпретацію права на життя, викладеного в п. 6 Міжнародної конвенції громадянських і політичних прав.
Це скандальна пропозиція, оскільки вона написана таким чином, аби прихильникам абортів надати юридичну підставу вимагати аналогічних записів у законодавствах своїх держав. Країни, які підписали Конвенцію, читаємо в документі, мусять гарантувати безпечний доступ до абортів «заради збереження життя і здоров’я вагітної, в ситуації, коли вагітність, доношена до кінця, викликала би біль і страждання, особливо коли вона є наслідком ґвалту або кровозмісного вчинку або коли плід має пошкодження смертельного рівня». Також у пропозиції міститься ствердження, що держави-підписанти не повинні «необґрунтовано запроваджувати принизливі або обтяжливі вимоги стосовно жінок, які бажають зробити аборт». У подальшому тексті формулюється веління, аби не застосовувати жодних карних санкцій не тільки щодо жінок, які вдаються до аборту, але також і щодо медиків, навіть якщо вони, роблячи аборт, порушують законодавство.
Проект представлений на міжнародне консультування, в якому взяли голос, зокрема, гроно юристів з усього світу. Вони підписали спеціальний лист із цього питання — загалом 89 осіб, відомих теоретиків і практиків закону, — протестуючи проти запропонованого Комісією розв’язання. Юристи підкреслюють, що інтерпретація, запропонована в Загальному коментарі, провадить до тривожного розширення юридичних підстав аборту. Також вони звертають увагу на факт, що жодна з обов’язкових міжнародних конвенцій на тему прав людини не створює підстав до такої інтерпретації. «Якби поради Комісії були схвалені, — написано у листі, — то настільки широке розуміння юридичного схвалення аборту могли би провадити до суттєвого ослаблення основоположного права на життя, а його значення і сила були би розмиті. Тому ми висловлюємо сподівання, що остаточна версія Загального коментаря повернеться до своїх джерел, тих самих, що лягли в основу Конвенції 1966 року, де право на життя було підтверджене належним чином і повністю».
Підписанти листа постулюють перегляд у зв’язку з цим змісту параграфів 9 і 10 Загального коментаря до Конвенції таким чином, аби цей документ не розходився з правом на життя.
Лист підписали, серед інших, італійський політик і юрист професор Рокко Буттільйоне та американський біограф св. Йоана Павла ІІ доктор Джордж Вайґель.
