Однією із причин насилля в сім’ї є занижена самооцінка – як агресора, так і його жертви, – християнський психолог

Тема, яка у нашому суспільстві донедавна замовчувалася і вважалася приватною, –  насилля в сім’ї. Йдеться, зокрема, про фізичне насилля чоловіка щодо дружини й дітей. Проблема була і є, але визнавати її, говорити про неї завжди непросто. Чому виникає такий тип стосунків між близькими людьми і що у таких випадках робити? Про це у програмі «Психологічна порадня» говорив християнський психолог Мирон Шкробут.

Поняття аб’юз (від англійського abuse – зловживання, образа, жорстоке поводження, насильство), яке використовують психологи, описує стосунки між людьми, у яких один виступає у ролі агресора, а другий – жертви. Це не лише фізичне насилля, а й, зокрема, психологічне, яке може бути не менш болючим, травмуючим і небезпечним.

«Таке насилля – це психологічний тиск на партнера: погрози, шантаж, образи, приниження, – пояснює психолог. – Чи, наприклад, навіювання жертві, що вона несповна розуму: цей вид аб’юзу навіть має власний термін – «газлайтинг», за назвою фільму Gaslight («Газове світло»), у якому чоловік-агрессор таким чином поводиться зі свою дружиною… Психологічне насилля буває як відкритим, так і прихованим, непомітним для стороннього ока, проте не менш чи й більш руйнівним для жертви. Створюється постійиий психологічний тиск, атмосфера осуду, напруженості, невдоволення – все і завжди не так…»

Психолог каже: до психологічного тиску вдаються і чоловіки, і жінки. У сім’ях із такими стосунками, як правило, поєднуються різні види насилля – фізичне, психологічне, сексуальне, фінансове, коли йдеться про повну фінансову залежність і підконтрольність одного іншому.

Чому виникаються такі стосунки взагалі? Коріння слід шукати у минулому – у вихованні, дитячих психотравмах, у стосунках в родині батьків. Мирон Шкробут радить переглянути серіал «Велика маленька брехня» –  про позірно ідеальне життя, яке приховує чимало брудних речей і таємниць. Зокрема, для того, щоб зрозуміти, звідки береться потяг до насилля і агресія у зовні, здавалося б, дуже пристойних людей. А це – занижена самооцінка і почуття провини, які закладаються, в тому числі, батьками, їх стосунками між собою і ставленням до дітей.

«Дитина бачить, що конфлікт можна вирішити насиллям – часто саме таку модель діти, які виростають, виносять із батьківських сімей: тато б’є маму, мама дзьобає батька… І переносять цю модель у свої стосунки, у свої сім’ї, підсвідомо прийнявши її як норму, те, що можливо і дозволено. Є багато причин, чому діти, виростаючи, стають агресорами: це і переживання насилля, і відсутність виховання батька та/чи його неприйняття. Агресія стає одним із небагатьох інструментів, завдяки яким можна відчути і довести свою цінність, значущість…»

Тому, якщо людина усвідомлює таку проблему, так важливо навчитися відстежувати свої реакції та поведінку, розпізнавати такі стани і задавати собі питання – чому я так неадекватно реагую? Чому з’являється ця агресія – часто ніби без особливої причини? Чому чоловік незначне зауваження жінки сприймає як тиск і у відповідь стає насильником?

«Агресія як метод теж просто так не з’являється і не засвоюється як модель поведінки – часто це відповідь агресією на агресію. Так, ця відповідь неадекватна, тому потрібно покопатися в собі – де, коли і як дитиною це було почуто й пережито. Допомогти можуть і психотерапевт, і священик, але це, в першу чергу, праця над собою самої людини…»

Часто буває й так: чоловік із заниженою самооцінкою перебуває у становищі жертви на роботі, зате в сім’ї стає тираном. Звичайно, така компенсаційна метаморфоза може відбуватися і з жінкою, хоча, якщо вона є жертвою на роботі, як правило, і вдома стає об’єктом, а не суб’єктом психологічного чи іншого насилля.

Є й інша сторона проблеми у таких стосунках, які можна назвати взаємозалежними, – психологія жертви і її поведінкові сценарії, які також часто закладаються у дитинстві.

«Питаннями, чому людина дозволяє певну поведінку щодо себе, як стає жертвою, займається віктимологія – окремий напрямок, який вивчає психологію жертви. Причини також частково ховаються у заниженій самооцінці, а отже – у моделях, закладених у батьківській сім’ї, – каже психолог. –  І тут також потрібне заглиблення у себе і психотерапевтична допомога. Коли людина усвідомлює свою цінність, вона перестає бути жертвою. Жінку, яка усвідомила, ким вона є, у якої з’явилася повага і любов до себе, чоловік сприйматиме по-інакшому – не посміє говорити у певному тоні чи, тим більше, вдарити. Агресор завжди відчуває жертву, якщо ж жертви немає – він розгублений, тому або має змінити поведінку, або відійти. Тому перший крок для тих, хто потерпає від будь-якого насилля у сім’ї, – задати собі питання: чому я дозволяю таке по відношенню до себе? І – змінювати себе і свою поставу, перестати бути жертвою… »

Якщо існує загроза здоров’ю і життю, вихід один – припинити ці стосунки і співжиття. Дуже непростий крок, зважаючи на те, що жертвами, як правило, є жінка і малолітні діти. На допомогу таким людям у «Ла Страда – Україна» – міжнародній жіночій правозахисній організації, працює гаряча лінія, є фахові психологи та юристи, які можуть надати консультацію, є тимчасове житло для постраждалих.

У лютому 2018 року було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за яким, окрім адміністративної, передбачена кримінальна відповідальність за насилля в сім’ї, аж до позбавлення волі.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

11 + 16 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh