Глава УГКЦ: «Викликом для християнських громад є допомогти людині вийти зі стану анонімного парафіянина»

Якщо людина зрозуміє, що бути християнином – це бути приналежним до спільноти, і що вона не може жити абсолютно індивідуалістичним духовним життям, тоді така людина – воцерковилася.

На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі програми «Відкрита Церква». Співрозмовником Глави УГКЦ був журналіст Юрій Макаров.

«Сьогодні ми бачимо те, як сучасні засоби комунікації справді крадуть в людини увагу. Ми часом є суспільством гіперстимульованим і щоразу шукаємо нових пережиттів і вражень. Коли йдеться про Церкву і тих, хто несе якісь вічні істини в той чи інший спосіб, то ми мусимо достукатися до уваги тієї чи іншої особи. Навіть в контексті Святої Літургії ми маємо кілька таких моментів, коли диякон урочисто перестерігає: «Будьмо уважні!» – бо відбуватиметься щось дуже важливе – читання Божого Слова чи принесення євхаристійної жертви. Тому достукатися до уваги сучасної людини, яка властиво є настільки в полоні сучасних узалежнень, зокрема своєї уяви, може бути доволі непросто», – заявив Предстоятель.

За його словами, вірянам і душпастирям потрібно усвідомити, що Боже Слово і Церква – це є не тільки дійсність, яка обмежується інформативним простором, чи простором комунікації.

«Церква – це сопричастя. Що це означає? Що Церква – це спільнота, де ми разом щось переживаємо. Ми разом досвідчуємо присутність Бога між нами. І ось я думаю, що один із важливих елементів душпастирства – це допомогти людині поламати свою самотність навіть тоді, коли йдеться про свою власну уяву чи увагу і допомогти людині вийти з кокону, в який ми закриваємося, і досвідчити іншу особу, яка є поруч. Бути разом – це так природньо для людини, бо людина все ж таки істота соціальна. Людина потребує іншої особи та тієї радості – бути разом з кимось. І тому зараз важливий елемент душпастирства – допомогти сучасній людині бути разом з іншими», – зауважує Блаженніший Святослав.

За словами Глави УГКЦ, ми краще себе усвідомлюємо, коли зустрічаємо інших людей.

«Очевидно, що той, хто перший стукає до мого серця, – це є Бог, який викликає мене з моєї самотності – до спілкування, до діалогу, до сопричастя. Однак не рідко це неможливо пережити і усвідомити, якщо я не побачу поруч себе іншу людину, особу. Я думаю, що важливим викликом для християнських громад є допомогти людині вийти зі стану анонімного парафіянина, який заходить до храму, ставить свою свічку, відмовляє свої молитви, ні з ким не вітається, виконає набір ритуальних жестів і відійде. Адже такій людині важко зрозуміти, що коли вона приходить до храму, то бодай з Кимось повинна поговорити, хоча би з Тим, для кого ставить ту свічку», – вважає духовний лідер греко-католиків.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eight − six =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh