Наша невістка не працювала 16 років дітей не народила а після розлучення отримає половину майна

– Ні, ну ти уявляєш, тітці тридцять вісім років, а вона ніде у своєму житті не працювала ще, хоча освіта якась у неї є. Інститут закінчила шістнадцять років тому і вийшла заміж. І всі ці роки сиділа у чоловіка на шиї. У неї навіть трудової книжки немає! Пощастило моєму братикові з дружиною, нічого не скажеш!

– Ань, ну так не можна! Якщо не працювала, то що, відразу погана, чи що? Я вісь теж не працюю п’ятий рік, з дитиною сиджу. В сад спробували піти, і не вийшло, ну ти ж знаєш нашу історію! Може, і до школи доведеться сидіти, і в першому-другому класі, не знаю. Мене теж засудиш, як і свою невістку, так? Та ти й сама, до речі, з декретом вискочити не поспішаєш, іншого він народила …

Незважаючи на морозний день, біля великої сніжної гірки в парку було багато народу. Діти різного віку з вересом летіли вниз на санчатах. Спустившись з гори, дітлахи схоплювалися, підхоплювали санки і один за одним зі сміхом бігли вгору по схилу, щоб скотитися знову.

Внизу, біля підніжжя гори, стояли дві молоді жінки років тридцяти, мабуть, мами, які прийшли сюди з дітьми. Одна з них погойдувала білі-зелену ошатну коляску, в якій міцно спало надійно закутане немовля. Жінки наглядали за дітьми, що спускалися з гірки і коротали час в бесіді.

– Марино, ми з тобою з дітьми сидимо, це інше! – продовжувала тім годиною розмову жінка з коляскою. – А наша невістка навіть дитини родити не годна. Тому і зараз розлучаються, знайшлася жінка, яка Денису привести на світ … Я завжди за збереження сім’ї та проти коханок, але тут … навіть не знаю! До того все йшло …

– Слухай, а що вона робила шістнадцять років вдома, не працюючи? – зацікавилася подруга. – Просто так сиділа, чи що, з ранку до вечора? Дивно. Я думала, у них принаймні одна дитина була. А чому не народила? Не хотіла?

– Чому не породила, не знаю. Спочатку Денис не хотів, вона не проти була. Потім він захотів, спробували навіть завагітніти, але не змогли, а ходити по лікарях, з’єднання єднання ясовувати причини, лікуватися і боротися за дитину вона не стала. Ні, то й ні … Сиділа вдома, вела господарство. Вранці встане, зварить каву, чоловіка на роботу проводити, лягає і спить далі до першої години дня. Там чаю поп’є, в магазин сходити, ну підлогу витре, може, пару сорочок погладити — скільки там господарювання на двох дорослих осіб? Вечерю приготує і чоловіка чекає. Вечері, до речі, у неї теж були без особливої фантазії. Манікюр, педикюр, вишивка, серіали, форуми до ночі …

– По салонах, чи що, ходила на манікюр?

– Ні, по салонах не ходила. Вона домашня страшно, щоб її з дому витягнути, це дуже постаратися треба. Ні подруг у неї, ні близької рідні. Батьки закордоном, з ними спілкувалася раз в рік, у свята.

– Та вже … Слухай, мені щось твою невістку шкода стало. Скільки їй років, кажеш? Тридцять вісім? Нічого собі! Ні, ну це не старість, звичайно, але і не юність, коли вісь так просто взяти і все почати з нуля. Куди вона зараз піде? У чоловіка молода вагітна коханка, дитина буде, нова сім’я. Все попереду. А у неї — ні роботи, ні подруг, ні житла, ні грошей. Бідна!

– Не переживай за неї. Не бідна — це вже точно. Найприкріше, що за роки шлюбу брат квартиру купивши гарну, двокімнатну, машину змінив, придбав ділянку і почав будувати будинок. А тепер все це потрібно буде ділити навпіл з колишньою дружиною, яка ні копієчки ні в що не вклала, уявляєш? Вісь такі у нас закони!

– Аня, ну як же не вклала! Дружина вела господарство, співуче зі схвалення і згоди чоловіка. Сорочки йому прасувала, вечері готувала …

– Ну, знаєш! Без прасування сорочок він би не помер, без вечері її теж голодним не залишився. Мало того, що він її шістнадцять років утримував — і не на хлібі і води, а на хорошому рівні! Одяг купував, взуття, у відпустку возив! А тепер винен їй ще й половину нажитого. Вісь скажи, хіба це справедливо з її боку, взяти і забрати гроші, які вона не заробляла?

– Ну ти ж не вважаєш, що вона відмовиться від своєї половини майна?

– Так я знаю, не відмовиться … Але це несправедливо! У Дениса дитина буде, йому про нову сім’я ю потрібно дбати. Але вдіяти він нічого не може. Шкода мені брата дуже, мама вже думає, як нам говорити з невісткою, щоб не претендувала на чуже майно.

Ілюстративне Фото з вільних джерел

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eighteen − 16 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh