Найбільший подарунок від Бога – коли ми віддаємо себе, щоб іншому, кого ми любимо, було добре, – християнський психолог

Тема інтимних стосунків у подружжі – одна із почасти замовчуваних, незручних для обговорення навіть серед двох найближчих людей. Проте таке замовчування природних потреб людини і аспектів важливої сфери життя породжує багато проблем на усіх рівнях – і особистому, і родинному, і суспільному.

Про те, чому важливо розуміти нюанси таких стосунків, і як ця тема присутня, зокрема,  у християнстві, – у програмі «Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» говорила психолог Лідія Кондратик.

Лідія Кондратик каже: замовчування і ложне святенництво – зокрема, і щодо інтимних стосунків, ні до чого хорошого не призводять. Вона стверджує, що на реколекціях священики так і говорять: інтимні стосунки – це природня сфера життя людини, дана їй від Бога на радість. «Якби Бог соромився цього, він би, напевно, сотворив нас інакшими, – каже вона. – Але ми є такими, якими є, отже, Бог дарував нам і таку сторону пізнання себе і світу…».

Про інтимні стосунки між чоловіком і жінкою йдеться уже у першому розділі Книги Буття, про сотворення світу, його шостий день. «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю», – заповів Господь Бог людям. Це – біологічний аспект питання, який стосується продовження роду, і щодо цієї мети людина не відрізняється від інших створінь Божих.

Проте люди – не лише біологічні істоти, і секс – не лише для фізичного відтворення. «Не добре бути чоловікові самотнім… Тож покине чоловік своїх батька й матір, та й пристане до жінки своєї – і стануть вони одним тілом», – йдеться у другому розділі Книги Буття. Це єднання в одне ціле має на увазі всі рівні людської природи – і фізичний, і душевний, і  духовний. Якщо це відбувається, людина осягає найбільше щастя на землі – таку любов.

«Це найбільший подарунок від Бога, найбільше задоволення і себе, й іншого – коли ми віддаємо себе, щоб іншому, кого ми любимо, було добре, – каже Лідія Кондратик. – І секс – один із рівнів чи аспектів цього єднання…».

При цьому варто враховувати різну природу чоловічої і жіночої фізіології, емоційних особливостей і сприйняття світу. На біологічному рівні чоловіком і жінкою «керують» різні гормони, які обумовлюють різну поведінку, зокрема, і сексуальну. Чоловіка «веде» тестостерон – від підліткового віку до, фактично, кінця життя. У жінки є різні фази активності гормонів, які залежить від потенційної здатності запліднення.  Тому жінка більш емоційно різнопланова впродовж місячного циклу, ніж чоловік, який плідним є постійно.

Біологічні особливості впливають на психологічні й поведінкові сценарії чоловіків і жінок. Так, у чоловіків набагато більша потреба у сексі, ніж у жінок: їхнє «хочу» – природна реакція, але, водночас, голе лібідо не може керувати чоловіком, якщо це не патологія. Завжди вмикаються запобіжні механізми – морально це чи ні, хоче цього жінка чи ні тощо. У жінки ці механізми складніші: вона не може «включити» своє бажання миттєво і тільки тому, що так забажав чоловік (йдеться, звичайно, про щирі стосунки і реакції, а не імітацію чи послух). Враховуючи усе вищесказане, чоловікам варто розуміти: якщо дружина не «включилася» миттєво, це зовсім не означає, що вона не любить – для цього можуть бути різні причини, і фізіологічні, й психологічні.

«Чоловік хоче дати задоволення жінці, дарувати щастя, тому інтимні стосунки для нього – один із проявів найбільшої любові, – каже психолог. – Тому, коли жінка каже «ні» чи виявляє нехіть, це може сприйматися як прояв не-любові, хоча так не є. Це може бути зумовлене фізіологічними особливостями, але не тільки. Чоловікам варто пам’ятати, наскільки важливо для жінки бути вислуханою, спокійною внутрішньо – для неї важливе саме це слухання, душевна близькість і розуміння. Атмосфера в сім’ї впливає на всі аспекти життя, й інтимний особливо. Якщо у подружжі є довіра й тепло, розуміння потреб одне одного, то й ці стосунки будуть чудовими для обох. Важливо розуміти: жінці потрібні турбота і відчуття захищеності, чоловікові – відчувати себе чоловіком, спроможним захистити її  й дати щастя. Так, задовольняючи глибинні потреби одне одного, чоловік і жінка стають одним цілим, взаємодоповнюють одне одного…».

Соціологічні дослідження показують: лише на сексуальній складовій сім’я може протриматися до семи років. Далі – можливо, тримають діти, але коли нащадки покидають родинне гніздо, виявляється, що у помешканні проживають чужі одне одному люди, яким немає про що говорити. Про такі етапи родинних криз йшлося у попередніх програмах за участі Лідії Кондратик. У даному випадку важливо акцентувати, що лише інтиму як такого – недостатньо. Важлива й емоційна близькість, і духовна – це, власне те, що єднає людей у сім’ю.

«У родині має бути три опори – і тоді це стійка конструкція, – каже психолог. – Щоб подружжя було міцним, важливо приділяти увагу усім трьом аспектам життя і співжиття – і фізичному, й емоційному, і духовному. Емоційний аспект – це спілкування, свідчення і підтвердження, що ми розуміємо одне одного, єднаємося на цьому рівні, співпереживаємо. На цьому рівні народжуються довіра, тепло, відкритість, прийняття. І є духовний рівень, який втілюється у спільній молитві, спільному звертанні до Бога у вдячності і проханні підтримки. Якщо подружжя має цю спільну молитву і настільки довіряє одне одному, щоб разом звертатися до Бога, – це щасливе й найміцніше подружжя, у якому все буде гаразд… ».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

seven + fourteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh