Надія, яка врятувала десятки бійців …
Надія Корнійчук не розлучається з рацією, навіть коли спить. Вона медик одного з батальйонів, який сьогодні тримає оборону на підступах до Донецька. Почувши в ефірі свій позивний, дівчина залишає всі свої справи, і за лічені хвилини авто з червоним хрестом мчить її туди, де чиєсь життя знову в небезпеці. На збори у медика є не більше двох хвилин. Більше вона собі дозволити не може. Ціна кожної хвилини – людське життя. сьогодні на її рахунку десятки врятованих життів бойових побратимів, багатьох з яких доводилося самостійно вивозити під зливою ворожих куль і осколків.
Навесні 2015 року, після загибелі багатьох дорогих для неї людей, Надія вирішила піти добровольцем до армії.
– Ви взагалі розумієте, куди йдете? – запитав командир бригади під час розмови перед укладенням контракту.
– Звичайно, – без вагань відповіла дівчина. – Я багато чого можу не знати, як людина, яка до цього в армії не служив, але добре знаю, що мої знання і навички сьогодні потрібні нашим хлопцям на Донбасі, де йде війна. Хочу, щоб воїни поверталися додому живими.
Цих слів було достатньо командиру, щоб зрозуміти, що такі люди потрібні армії.
Ось уже сім місяців т.в.о. начальника медичної служби батальйону сержант Надія Корнійчук разом зі своїм підрозділом беззмінно перебуває на передовій. Але свій перший виїзд за пораненим вона пам’ятає, як ніби він був вчора. Той тривожний виклик вона отримала по дорозі в штаб батальйону. Серйозні травми і значну відстань до пораненого ускладнювали ситуацію …
– Молодий офіцер під час бойового виходу підірвався на ворожій розтяжці, отримавши численні ушкодження, – згадує Надія. – Від загибелі його врятували бронежилет і шолом. Стан пораненого було вкрай важке – значна крововтрата, множинні поранення обох ніг, руки і всієї лівої сторони, тобто все, що не було прикрите засобами захисту, розірвали осколки гранати. Варто віддати належне санінструктор підрозділу, яка грамотно зробила офіцеру першу медичну допомогу. До речі, в той день і вона пройшла «бойове хрещення» …
Після ретельного обстеження пораненого сержант Корнійчук вжила термінових заходів і повезла його в найближчий стабілізаційний центр. Вони домчали хвилин за двадцять.
– Не секрет, що багато медиків під час чергового виїзду на виклик хвилюються, наче вперше, – зізнається вона. – В основному навіть не уявляєш, що там тебе чекає. Це війна, тут буває всяке. Треба бути готовим діяти холоднокровно і професійно, навчитися контролювати власні емоції. Цьому не вчать в медичних коледжах. Це приходить з досвідом.
Надія згадала випадок (це сталося під час серйозного загострення ситуації в Авдіївці в кінці січня – на початку лютого цього року), коли під враженням від тяжкопоранених, яких тоді було багато, молода людина – військовий фельдшер не витримав і написав рапорт на звільнення …
Сьогодні Надія Корнійчук багато часу проводить на позиціях – вчить, допомагає, підказує … І це вселяє в бійців упевненість в тому, що в разі нещастя вони в надійних руках. До речі, майже три місяці поспіль Надії довелося бути ще і водієм санітарного автомобіля. Тому дорогу до кожного опорного пункту вона знає до дрібниць, що дозволяє мінімізувати час доставки до стабілізаційного центр.
– Завжди важко переживаєш, коли чуєш по рації, що не довезли, не встигли, не змогли, – розповідає командир батальйону. – Але дякуємо Богові за те, що у нас є Надія. Завдяки її професіоналізму, дбайливим рукам і гарячого серця всі поранені, яким вона надавала допомогу, були врятовані. Якось я подарував їй медичну сумку зі словами: «Сподіваюся, ти мене не підведеш».
