Продовження.
Початок:
Кожен новонароджений, який приходить у конкретний етнос, проходить крізь “національні ворота”, або національний егрегор (бо немає космополітичних воріт). У момент народження він отримує національний код-матеріал (те, що ми називаємо ментальністю нації). І тому на підсвідомому рівні в кожної людини закладено менталітет тієї нації, в якій вона народилася, саме він направляє її кроки в житті. Національна мова, як поєднуюча ланка між егрегором, людиною та енергетикою території, забезпечує її енергією. Оскільки код землі має аналогічний етнічний код, то людина і від землі отримує життєву силу. Так створюється єдина система, яка функціонує завдяки національній мові, що поєднує усі три ланки в єдине ціле та реалізовує долю нації. Але національна мова не лише прокладає канал, вона є Душею народу, його інформаційно-енергетичним забезпеченням. Це включає такі складові, як морально-етичні принципи, світоглядні основи та духовні засади. Усі вони зашифровані в коді нації.
Коли народжується українська душа, відповідно, в українському егрегорі вона отримує код України та українську мову. Вони записуються в його енергетичних центрах у вигляді мислеформ-архетипів. Ці записи діють і на клітинному рівні: передають сигнал генам для творення фізичного тіла з відповідним типом, кармою роду і кармою нації. Усе це після народження починає в людині працювати. Отже, українська мова відіграє тут особливу роль. Без неї ми сліпі, глухі і німі — раби тих, чия мова пробує нас поневолити. Адже діапазон національних мов дуже великий: це можуть бути вібрації серця, яке любить і співає, а можуть бути і вібрації важкого рок-металу, які наступають і знищують. Ці мови — антиподи. Розведені по різних націях, вони нікому не шкодять. Оскільки одні нації живуть на одних енергіях, інші — на інших, і кожна з них розвиває свою долю. Але мови-антагоністи, поселяючись в одній людині чи в одній нації, вступають між собою в конфлікт, руйнуючи її саму, її долю і долю нації. Це як у горщику меду ложка дьогтю.
Ось тут ми підходимо до найважливішого: що породжує блоки в енергетичних каналах життєзабезпечення українця та української нації? Відповідь однозначна: накладання узору іншої мови на узор української!
На жаль, сьогодні в Україні найбільша проблема — нерозуміння нанесеної собі шкоди внаслідок русифікації. А коди України та Росії не просто різні, а полярно різні! Якщо коротко, то інформаційно-енергетичні поля обох націй діаметрально протилежні. Вони несуть різні Програми. Тому мовна несумісність цих двох народів — очевидна. Щодо Росії, то найкраще про неї сказав російський письменник Д. Андрєєв у книзі “Роза мира”, де яскраво описав російського демона великодержавності на ім’я Жругр (це егрегор Росії), який програмує свідомість Росії і наповнює її інформаційно-енергетичний мовний потік.
Що ж відбувається при русифікації українця і України?
Русифікація має дві стадії: двомовність і повне знищення. Двомовність українця призводить до того, що енергії життєзабезпечення з егрегора течуть до такої людини покрученими рівчаками, а не прямим потоком. Спочатку зовні це малопомітно, та внутрішнє життя зазнає негативних змін: внутрішній світ розколюється і утворюються дві матриці, дві світоглядні картини, два коди зі своїми Програмами. А оскільки вони антагоністи, то ці дві мови (два світи!) в одній свідомості мирно вжитися не можуть: вони конфліктують, і таке ратне поле бою, підсвідомо виснажуючи особу, може призвести навіть до суїциду. В людини поступово руйнується все: здоров’я, бізнес, сімейне та суспільне життя тощо. І причиною своїх бід стає вона сама, бо з доброї волі заклала собі таку програму. Українець, впустивши до своїх жовтих енергій темні (особливо коли останні беруть верх), впадає у стани пригнічення, які можуть призводити до затяжних депресій. Чому? Бо починається забруднення енергетичних центрів: вібрації стають важчими і, як наслідок, відбувається зміна лінії долі (людина з вищої, в якій закладені легкі та високі вібрації, лінії долі опускається на нижчу — з низькими та грубими, сценарій її життя міняється на гірший).
