Я раніше вже згадував те, що мобілізація терористів, оголошена Захарченком, насправді не більш ніж прикриття чергового масового перекидання контингенту ЗС РФ на окупований Донбас. Це обумовлено не тільки тим, що терористи ДНР фізично не зможуть завербувати у свої ряди 100 000 добровольців, а й тим, що озброїти їх силами славної ДНР просто нереально.
Зрозуміло, тут на сцену виходить загублена армія Російської Федерації, яка успішно поповнить ряди війська денееровского своїми солдатами, але знову ж – заявлені 100 000, наскільки це реально і чи можливий такий масовий захід в Україну російського контингенту?
Слід врахувати, що за всю історію конфлікту, найбільш масовий прорив кордону був в серпні місяці і те, ВС РФ на той момент здулися вже на підступах до Маріуполя, не оцінивши повною мірою своїх можливостей. Маючи ж зараз на кордоні контингент у розмірі 50 тисяч ЗС РФ періодично проводять ротацію і перекидання техніки замість тієї, що вже була знищена, але ніколи ці перикидання не перевищували тисячу військовослужбовців на добу.
Звичайно, Дебальцеве і Вуглегірськ серйозно пошарпали російсько-терористичні війська. Причому пошарпали навіть м’яко сказано, якщо навіть польові командири бойовиків повідомляють у зведеннях про втрати цифри, що обчислюються сотнями, а враховуючи зменшення через цілком реальні причини, то можна тільки припускати, наскільки масштабні втрати терористів. Тут і справді замислюєшся про правдивість доповідей тих чи інших джерел, про те, що в так званому “котлі” зварилася більше тисячі бравих ополченців.
І ось, на тлі провалу під Вуглегорському і повним фіаско в напрямку Дебальцеве, вже зараз стихають канонади, інтенсивність боїв не така велика і все тому, що жива сила наступаючої сторони закінчується. І в очікуванні резервів з Росії Захарченко оголошує про мобілізацію, але чи підійдуть вони?
У Росії вже намічається тенденція “ухиляння”. У той час як Путін запропонував давати прихисток ухильникам від української мобілізації, сотні надстроковиків у ЗС РФ відмовляються переходити на контрактну службу, уникаючи тим сам відправки в Україну. У таборах на кордоні з Україною ситуація не краща. Не всі військовослужбовці мріють виїхати в останню відпустку в статусі солдата якого там ніколи не буде, особливо спостерігаючи за тим як машини розвозять 200-х і 300-х після епічних штурмів вищезазначених населених пунктів.
На сьогоднішній день інстинкт самозбереження у багатьох солдатів ЗС РФ починає прокидатися і єдиний розрахунок Путіна це фанатичні і вперті прошарки ура-патріотів в армії. Але й ці елементи не численні, при гарному відпрацьовуванні артилерії. А тому, говорити про 100 тисяч смішно, адже навіть за підтримки Росії такої кількості фанатиків, готових померти невідомо за, що не так вже й багато. Хоча, свого роду очищення російської нації через українські “котли” йде своїм ходом. Виходить, робимо ще й послугу підсумовує
