Виступаючи на зустрічі Католицької Акції, Заступниця Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та життя Лінда Ґізоні закликала мирян не піддаватися спокусам всемогутності й пасивності та свідчити Євангеліє в щоденному житті.
«Як бути мирянами, що перетворюють світ і суспільство, в якому живемо?», – відповідь на це питання була темою виступу Лінди Ґізоні, Заступниці Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та життя, у своєму виступі під час зустрічі Католицької Акції, що проходила в іспанському місті Авіла від 1 до 4 серпня 2019 р. на тему «Здійснити мрію Бога». У зустрічі, присвяченій формуванню мирян на парафії, взяли участь 750 мирян з 45 дієцезій Іспанії, 10 єпископів та 60 священиків.
Перетворитися, аби перетворювати інших
За словами Лінди Ґізоні, миряни можуть перетворювати сфери життя, в яких працюють, якщо спершу самі пройдуть процес перетворення, а це означає жити як хрищені, свідчачи Євангеліє своїм життям. Важливим елементом свідчення мирян доповідачка вважає активне залучення в дійсність, в якій живуть миряни, тому вона закликала їх замислитися над тим, яким чином кожен може бути «закваскою» не тільки в церковній сфері, але й в звичних ситуаціях буденності та суспільного життя.
Ще одна умова перетворення інших, як зазначила Заступниця Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та життя, – це вміння налагодити з іншими стосунки, що ґрунтуються на прощенні, слуханні, терпеливості, діалогові та прийнятті. Миряни, за її словами, повинні здійснювати свою церковну місію в спільній відповідальності й сопричасті з іншими братами й сестрами, з єпископами та парохами.
Свідчити в щоденному житті
Вказуючи на деякі спокуси, яким піддаються миряни, що активно задіяні в церковні структури, Лінда Ґізоні виділила, насамперед, обманливе почуття всемогутності й тенденцію забувати про те, що Боже Царство набагато більше від власних проектів і зусиль. Протилежна крайність полягає в перебуванні на рівні ідей та теорій без конкретного діяння.
На завершення доповідачка наголосила, що щоденне життя вдома, в школі, на робочому місці не є відірваними від християнського життя. Щоденні виклики й труднощі за її словами потрібно розглядати не як привід для відчаю, а як нагоду свідчити життя та любов, що в Христі оживляє й перетворює.
