Ви ніколи не замислювалися, чому тупий радянський агітпром 20 років не святкував перемогу над Третім Рейхом? Здавалося б 9 травня 1946 року перша річниця перемоги. Парад, ордена, барабани, повітряні кульки. НУЛЬ! 1950 рік – п’ятиріччя перемоги. НУЛЬ! 1955 – 10 РОКІВ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ! НУЛЬ! У країні щороку з помпою відзначається велика жовтнева революція, річниця Леніна, перше травня, в кінці кінців, Новий рік.
Але 9 травня культурно працюють на перемогу комунізму в колгоспах і заводах. Немає ніяких медалей і почесних знаків на честь річниці перемоги, немає об’єднань фронтовиків. Навпаки, генералітет відразу після 1945 року трусять арештами та перевірками. Це ще зрозуміло, бо стиль. Але куди дивиться агітпром? 1960 рік.- НУЛЬ! Святкування починається тільки в 1965 і фронтовиків-переможців починають подавати як безпорадних пенсіонерів, яким треба “допомагати” та шанувати. ЧОМУ???
Те що нам полюбляють брехати стосовно цього совки , що мовляв треба було працювати і піднімати країну з руїн … Тому за цим святкувань не було … Так це чиста ахінея. Адже 23 лютого, 7 листопада, 1 травня та інші демонічні свята, СРСР святкував навіть під час війни.
Відповідь проста.Головне ніякої перемоги не відбулося і це добре розуміли тодішні большевицькі керманичі.Большевицького переможного захоплення на континенті не сталося як планувалося ВКП(б),Адольф Гітлер їх вправно випередив напавши першим і ціною своєї країни врятував пів толерантно-жидівської невдячної Європи від большевизму.
Але головна причина була та,що після війни були чоловіки- реальні ветерани,фронтові вовки які скуштували всі “принади” війни .Вони пройшли через вогонь, і їхній дух зломити було вже не так просто, партноменклатуру фронтовики зневажали. Їм було в 45-му років по 30-40, і більше. Якщо при них вимовиш слово “війна”, або ще як то нагадаєш про те, що було-тебе могли реально вбити. Розрубати на місці. Серед цих людей були контужені і сильно покалічені.І які добре пам’ятали турботу Батька всіх народів Сталіна та партії про них,як то на Лінії “Вотана”,на форсуванні Дніпра,пам’ятали Ржев та Волхов та багато іншого. Так от, якраз, через 20 років, ці самі ветерани вже померли, а залишилися інтенданти тилові щури та ветерани НКВД-МГБ та особітси СМЕРШу разом з свіжоспеченими 18 річними зеленоротими хлопцями,що скуштували війну лише вкінці в 1944 і 1945 роках пару фронтовими атаками.От тоді і було прийнято рішення святкувати 9 травня ….
