Посварилися з чоловіком. В ході сварки я йому кажу :
— Все! Я від тебе йду, забираю свої речі і кота теж!
— Речі забирай, а кота не чіпай! – кричить чоловік – Кіт загальний, нехай сам вирішує, з ким йому жити!
Ну і почалося стандартний шоу з поділом живий власності. Встали по різні куті, наші погляди загрозливо перетнулися, а потім цими ж млосними століттями ми стали вкрадливо дивитися на кота.
— Васька, з ким ти хочеш жити? Іди сюди, іди сюдаааа мій хороооший – кличе чоловік.
— Васечка, маленький мій – я простягнула до нього руки – Іди сюди золотко, йдемо на руууучкиии.
Васька зіскочив з крісла, сів посеред кімнати, дивиться на мене і на чоловіка. В очах у нього прям написано – «ну чого ви починаєте, нормально ж спілкувалися…»
— Давай так, – каже чоловік, – Візьмемо два шматочки ковбаси. У кого першого візьме, з тbм нехай і живе, добре?
— Давай так, – кивнула я. Я ж знаю, що Васька мене більше любити. Хоча чому спить посередині між нами…
Взяли по шматочку ковбаси, сіли в різних кінцях кімнати, все ще злі. Почали його кликати.
— Вася, на ковбаску! – чоловік кличе його прагне.
— Вася, Вася іди до мене, на вкусняяяшку! – сама теж намагаюся аж сповзла на підлогу, тягнуся до нього.
Вася підійшов до чоловіка, взявши у нього з рук ковбасу.
Чоловік аж підстрибнув від щастя.
— Ось бачиш! Тебе навіть Васька не любить!
Василь пройшов з ковбасою на середину кімнати, поклав її, понюхавши. Потім подивився на мене, підійшов і взяв другий шматочок. Повернувся на середину кімнати, поклав мій шмат на шмат чоловіка. Постукав зверху лапкою, як він водичку мацає іноді й заплющивши очі сів поруч.
— Що це значить? – здивувався чоловік – Чий кіт у підсумку?
— Ти знаєш… – кажу я – По моєму, він проти того, щоб ми розходилися.
— Вважаєш?
— Впевнена – вже заспокоївшись кажу я.
Конфлікт був вичерпаний, а ковбасу ту Васька так і не став їсти. Довелося викинути ))
