Корисна чи шкідлива: правда про пальмову олію

Давайте ж розберемося, чи є насправді шкідливою пальмова олія, та пройдемося по основних міфах навколо цього питання.

Верховна рада схвалила у першому читанні законопроект про заборону використання пальмової олії у виробництві харчових продуктів. 233 депутати проголосували за цей законопроект, причому жоден народний депутат не проголосував проти. І це при тому, що два комітети ВРУ дали фактично негативний висновок щодо законопроекту, як і науково-експертне управління парламенту.

Що ж стоїть за таким рішенням? Дуже схоже, що мотиви депутатів були сформовані хибними стереотипами щодо “пальми”, які в цілому, на жаль, поділяють більшість українців.

Але якщо частина народних обранців, перебуваючи в полоні цих стереотипів, керувалися щирими намірами захистити здоров’я громадян, то наполегливе несприйняття пальмових жирів іншими нардепами, які були докладно поінформовані експертами про реальний вплив “пальми” на здоров’я людей, пояснюється звичайним популізмом.

Давайте ж розберемося, чи є насправді шкідливою пальмова олія, та пройдемося по основних міфах навколо цього питання.

Міф 1. Лобісти заборони пальмової олії стверджують, ніби вченими доведена шкідливість “пальми”, і тому її начебто забороняють у багатьох розвинених країнах світу.

Насправді це – відверта брехня. В жодній країні світу не існує заборони на вживання “пальми” у харчових продуктах.

Навпаки, безпека пальмової олії підтверджена її довготривалим застосуванням і статусом GRAS (“абсолютно безпечно”) Американського агентства FDA (Food and Drug Administration).

“Пальма” також входить до переліку 17 видів рослинних олій, які відповідають харчовим стандартам ФАО та ВОЗ, згідно з Кодексом Аліментаріус, який Світова організація торгівлі розглядає в якості провідного харчового стандарту.

Цікавий факт: населення Європейського Союзу споживає 2,7 млн тонн пальмової олії щороку, або в середньому – 5,4 кг на одну людину.

Причому в провідних країнах ЄС цей показник є значно вищим. Наприклад, у Німеччині, Данії, Швеції він складає близько 14 кг/рік. Водночас середньорічне споживання пальмової олії на душу населення в Україні становить лише 3,1 кг/рік.

Наукові дослідження, виконані у відповідності до сучасних стандартів доказовості, не підтверджують негативного впливу споживання пальмової олії на здоров’я людини, зокрема збільшення ризику серцево-судинних захворювань. Немає обґрунтованих підстав вважати пальмову олію більш небезпечною порівняно із іншими жирами.

Перевага використання пальмової олії – збалансований склад жирних кислот: 50% насичених, 40% мононенасичених і 10% поліненасичених жирних кислот. Поліненасичені жирні кислоти позитивно впливають на обмін речовин в організмі, в тому числі й на клітинному рівні. Захищають клітини від передчасного старіння, допомагають зберегти їхню генетичну інформацію.

Ще один факт, який примушує інакше оцінити “пальму”: провідні світові виробники виробляють харчування для немовлят, які з різних причин позбавлені материнського молока, саме на основі пальмової олії, яка добре засвоюється дитячим організмом.

Медичні дискусії щодо “пальми” у світі є частиною загальної дискусії щодо оптимальної кількості жирів, які споживає людина, але не про шкідливість пальмової олії.

Як і у випадку з багатьма продуктами, шкідлива не сама олія, а її надлишок.

Звідки ж тоді взялася теза про шкоду “пальми”? Насправді тут у наших законодавців, та й у більшості громадян, виникла ситуація “чув дзвін, та не знаю, де він”.

Шкоду здоров’ю треба шукати не в “пальмі”, а в так званих трансізомерах жирних кислот, або, як їх називають у народі, трансжирах. Саме споживання трансжирів, а не “пальми”, обмежується в багатьох країнах, у тому числі в деяких країнах ЄС. Саме трансжири, а не “пальма”, порушують роботу ферментів та знижують імунітет людини. Саме трансжири, а не “пальма”, збільшують вміст у крові холестерину та ризик атеросклерозу.

Звідки ж беруться трансжири?

Річ у тім, що деякі олії – соняшникова, соєва, ріпакова – мають природний рідкий стан. Але для потреб багатьох харчових галузей їх потрібно перевести із рідкого стану у пластичний. Це зрозуміло, адже з рідкої олії не зробиш, скажімо, маргарин чи інші готові вироби. Вони просто не триматимуться купи.

Для отримання твердих пластичних жирів рідкі рослинні олії зазвичай піддаються додатковій фізичній та хімічній обробці – частковій гідрогенізації.

Недоліком процесу гідрогенізації є утворення трансжирів, які є чужорідними для організму людини.

Вважається, що трансжири збільшують вміст у крові холестерину, порушують роботу ферментів, знижують імунітет людини, а їх регулярне споживання пов’язують з ризиком небезпечних захворювань, у першу чергу серцево-судинних.

У багатьох країнах ЄС вміст трансізомерів обмежується на рівні 2%.

А от фракції пальмової олії, зокрема, пальмовий олеїн та суперолеїн, на відміну від рідких олій, вже від природи мають потрібну пластичну, м’яку структуру і консистенцію. Тому їх не потрібно піддавати гідрогенізації. Тому в “пальмі” немає трансжирів.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 + one =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh