Історик: Карабах – це одна з «мін», закладена Кремлем відповідно до старого принципом «divide et impera»

Як інформує наш сайт, популярний український історик, блогер і журналіст Павло Бондаренко пише на своїй сторінці в Facebook, відновлена ​​війна між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах пробудила спогади про те, що в СРСР з кожного праски кричали про інтернаціоналізм і дружбу народів. Фільми красиві знімали про міжрасову і міжнаціональну любов типу «Зефір в шоколаді» або «Свинарка і пастух». Але реальне життя була далека від того, що пропагувалося.

За словами журналіста, в містах Середньої Азії радянським офіцерам не рекомендувалося виходити за межі гарнізону поодинці, втім, як і членам їх сімей. Футбольні матчі бакинського «Нефтчі» і єреванського «Арарату» незмінно закінчувалися масовими бійками на етнічному грунті із застосуванням різноманітного холодного і навіть вогнепальної зброї. Українці дуже недолюблювали російських і навпаки і прибалти не дуже шанували «Великоросія», а «великороси» всіх інших. В країні процвітала прихована ксенофобія і расизм. Найцікавіше, що комуністи, на словах ратували за інтернаціоналізм, на ділі проводили шовіністичну імперську політику приниження і приниження численних національностей, які становлять строкате населення радянської імперії. Практично ніхто сьогодні нічого не знає про «п’яту графу» ​​в Особовому листку по обліку кадрів паспортних органів МВС СРСР. Це робилося для того, щоб представників деяких національностей не допустити на певні посади і на навчання в певні навчальні заклади. «Інваліди п’ятої групи» – так сумно жартували радянські євреї про себе. Ці «окремі посади і навчальні заклади» були пов’язані зі службою в армії, МВС, КДБ, дипломатичною роботою, науковою роботою, яка вимагала доступу до секретної інформації, і так далі.

За словами журналіста, в Кремлі всі розуміли, і це була цілеспрямована політика, про що свідчить один факт, проти якого, як то кажуть, не попреш. Як тільки запалали Кавказ і Середня Азія, як тільки почалися відцентрові тенденції в Україні та Прибалтики, політбюро негайно поповнили представники «братніх республік». Раніше якось без них обходилися, а тут як поперло. 14 липня 1990 року в Політбюро включили Буракявічуса і Гумбарідзе Гіві Григорович; Мовсесяна і Назарбаєва, Рубікс і Сіллар; Муталібова, Масалієва і Киримова. І ще кількох товаришів. Коли півник смажений клюнув. Тільки запізно було. Треба було думати, коли проводили політику повзучої русифікації і намагалися штучно створити «нову спільність радянських людей – радянський народ». Карабах – це одна з «мін», закладена Кремлем відповідно до старого принципом «divide et impera». Важливо звернути увагу на те, що на латині «влада» і «імперія» – слова однокореневі.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

two × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh