Чиновники підписували «не дивлячись» на гідрорежим, забудовники будували в ризикових місцях. Тепер по ходу виявилося, що «Гулівер» та інші «монстри» опинилися в ризиковій зоні. Ставити машину там на паркінг – значить, дуже ризикувати своїм майном. Під час останнього дощу паркінг просто затопило. Та й взагалі, хто сказав, що грунтові води в кінці кінців не підмиють фундамент і будівля не почне сипатися? Аро це у своєму блозі пише український журналіст та блогер Юрій Романенко.
Він зазначає, найголовніше, що багато чиновників середньої руки, що підписують ці дозволи, самі живуть у центрі Києва, а не десь в Монако і самі можуть опинитися в числі «утоплеників». Такий соціум з такими відносинами нежиттєздатний через нездатність розуміти і приймати наслідки дій всупереч законам природи. Можна заперечувати закони природи, але вони все одно рано чи пізно почнуть пробиватися грізними потоками брудної води крізь тріщини і щілини корупційних відносин.
Юрій Романенко пише, тому наша держава – це суцільна дірка, куди провалюється честь, совість, мільйони людських життів і сотні мільярдів доларів. І без зміни якості соціальних відносин, без примусу до відповідальності, без викорінення дитинства в головах десятків мільйонів людей тут не обійтися. На думку блогера, нам потрібен новий суспільний договір між дорослими, де діти будуть відсічені від прийняття рішень. Дитина не може передбачити наслідки своїх дій, як чиновник-корупціонер в парі з забудовником. Вони бачать тільки маленьку пісочницю і маленький гешефтик, а там хоч потоп. Дива не буде. Все має свої межі, навіть любов з боку Всевишнього, який давши Україні так багато фартового годині, щоб подорослішати. Тепер доведеться дорослішати в авральним режимі або буде передчасна смерть від численних травм у побуті та на виробництві.
