Історія іконостасу Добрянського монастиря. Фото

«Церков ся має незвичайної краси і штуки різьбярської, як рівно ж малярської роботи іконостас. Сницарем  того іконостасу був Гнат Жовківський, –  (сницарями у ті часи називали різб’ярів по дереву).  Заплачено йому за сю роботу 700зл. польських  – досить багато як на той час. Іконостас має 50 образів. Малярами були тут о. ієромонах Теодозій Січинський  і другий чоловік світський «Павло».  Було  це в 1716 р.  Цей іконостас може станути в п’ятім ряді по іконостасі Скиту Манявського. Давніші знатоки урядники, правительства Австрійського оцінили його  в 1716 р. у  100 зл. рин.»

Церква Вознесіння Господнього, яку В. Січинський класифікує, як тризрубну, трибанну церкву з артистично виконаним піддашшям.

Ці дані були записані у реєстрі Добрянського монастиря, що зберігався свого часу в бібліотеці монастиря св. Онуфрія у Львові.

Теодор Січинський був ігуменом Виспянського монастиря, а від  унівської  капітули у 1711р. візитатором монастирів.  Поза чернечими обов’язками  він віддався малярству. Окрім  іконостасу  в монастирі добрянському,  іконописець Тедор Січинський ще у 1708 році намалював іконостас для монастиря у  Виспі пов. Рогатин.  Після знесення монастирця 1744 р. цей іконостас перенесено до монастиря Деревач в Добрянах  коло Львова, що також 1776 р. підпав йосифінській касаті та був прилучений до святоюрської, а згодом святоонуфріївської обителі у Львові.

Від 1906 року був встановлений в новозбудованій церкві монастиря у Краснопущі Бережанського повіту, оскільки там у 1899 році  згоріла стара церква.

Деревачський іконостас в церкві монастиря Краснопуща. (поштівка з колекції Андрія Захарків – Олійник.)

 Володимир Вуйцик досліджуючи історію з Краснопущанським іконостасом залишив таку інформацію: « У 1912р церкву у Краснопущі малював художник сергій Дідушенко. Одночасно було вирішено справу з іконостасом для неї. У тому ж 1912 році  львівський монастир св. Онуфрія купив у дідича с. Деревач Грицька Чичкевича іконостас за 1500 корон з колишньої монастирської церкви у Деревачі коло Львова для Краснопущанського монастиря.

Грицько Чичкевич

За допомогою С. Дідушенка  деревацький іконостас з доданими до нього царськими вратами і вісьмома різьбленими колонами, врятованими з краснопущанського іконостасу, був змонтований і встановлений у новій церкві.

Згідно з реєстрами Деревацького монастиря іконостас  для тамтешньої церкви, крім царських врат, у 1719 різьбив жовківський сницар Ігнат, тобто Гнат Стобенський. Царські врата виконав отець Тарасій. Ікони до іконостасу малювали ігумен Виспянського монастиря отець Теодозій Січинський і світський маляр Павло Килимович з малярчиком, також Павлом».

Мистецтвознавець Володимир Вуйцик

Володимир Вуйцик припускає, що Гнат Стобенський на замовлення королевича Якова   виконував різьбу  краснопущанського іконостасу (частини якого вціліли після пожежі), а різьбу до церкви св. Миколая в Бучачі  – на замовлення Миколи Потоцького.

Іконостас церкви св. Миколая в Бучачі

Порівнюючи царські врата і колони з Бучача та Краснопущі,   можна побачити разючу подібність їх форм, та способу виконання, у них виразно видно руку одного майстра.

Віра Іларіонівна Свєнціцька – український мистецтвознавець, дочка українського філолога-славіста й мистецтвознавця Іларіона Свєнціцького

Віра Свенціцька вважає, що Г. Стобенський міг бути автором пишної різьби іконостасу Троїцької церкви у Жовкві.

Фрагмент іконостасу Троїцької церкви у Жовкві

У своєму ідилічному спомині про краснопущанський монастир Осип Назарук на першому місці згадує “дорогі останки давньої краси” первісного іконостасу. “Кожна половинка царських врат з одного одностайного дерева – липи, що виразно видно з другої непозолоченої сторони. Різьба глибока, представляє винну літорость із гронами винограду і якийсь інший овоч, не то соняшник, не то лотос. У кожній половині царських воріт по три медальйони прегарної роботи: Ісус Христос, Мати Божа і чотири євангелисти. Увесь іконостас перетиканий золоченими колюмнами, робить величаве враження і міг би сміло стояти в найкращій катедрі”…

Осип Назарук – громадський і політичний діяч, письменник, журналіст

 Коли на початку 19 ст.  Створювався новий іконостас до монастирської церкви св. Онуфрія у Львові, різьбарі – ченці майже ідентично повторили в ньому соковиту ажурну різьбу колон і царських врат краснопущанського іконостасу

Іконостас монастиря св. Онуфрія у Львові

Скомпонований з елементів краснопущанського і деревацького  новий іконостас у Краснопущі стояв до 1952р. Того року громада села Вербова купила його у місцевої влади і встановила у своїй мурованій церкві Успіння Пресвятої Богородиці.

Андрій КНИШ

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

three × 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh