Ірина Фаріон: “Українці крізь війни, терор і репресії неспинно йшли назустріч один одному”

Народний депутат України від ВО “Свобода” Ірина Фаріон взяла участь у міжнародній науково-практичній конференції “Геноцид України у ХХ столітті” з наскрізною темою: “Україна під окупаційними режимами: історичні реалії та постколоніяльний синдром”.

У своєму виступі свободівка виокремила причини “постколоніяльного синдрому” – тяжкої задавненої хвороби духу закривавленої української нації. На її думку, причини полягають у винищенні фокусів нації: українських державників – від Виговського й Мазепи до Бандери і Шухевича; українських інтелектуалів як національного розуму – від Немирича до Стуса; української душі – мови через геноцид селянства і сам факт лінгвоциду через понад 400 указів ґвалту української мови; українського духу – церкви – від унійної до автокефальної. Як підкреслила свободівка, це чотири фундаментальні опори – стіни-носії народу. Вона закликала відбудувати зараз ці чотири опори, і тоді постколоніяльний синдром у вигляді пристосуванства, поступливости, роздвоєности кане у Лету: “Відомо ж бо, хто розширив межі людського духу – переважає того, хто розширив межі територіяльних володінь”.

Ірина Фаріон також підкреслила, що у назві заходу заявлено найважливішу сьогодні тему в життєсмертному вимірі України: “Тривалий антагонізм усередині більшости з нас та інфантильне зовнішнє озирання на сусіда, починаючи з побуту і закінчуючи державними міжнародними взаєминами; брак егоїзму, твердости і непоступливости. Це ті ментальні злитки, що творять наш історичний характер, діягностовані в ослаблій частині суспільства як “постколоніяльний синдром”. Свободівка зупинилася на характеристиці історії українського народу від періоду Княжої України у ХIII ст., коли завершилося наше імперське та самостійне існування, на Середній українській добі (ХIV–ХVI ст.) – часі розтину України поміж Польщею, Литвою та Угорщиною: “У ХVIII ст. маємо анафему українській етнічності (про державність і не йдеться), проголошену Москвою. Нова українська доба наступає з кінця ХVIII – ХIХ ст. Основним її архітектором стала народна мова та фольклор. Відроджена і повстала після московської анатеми українська етнічність з початком ХХ століття знову рушила у наступ”.

“Українці, розтяті між Польщею, Росією, Австро-Угорщиною, Румунією, крізь війни, терор і репресії неспинно йшли на зустріч один одному. Йшли, бігли, гналися у прагненні бути разом усією українською родиною, всупереч політичним кордонам і завдяки кровно-духовній спільності. Ядра цієї спільноти не вдавалося здолати жодному европейсько-азійському окупантові. Сьогодні, у час чергового національного надриву до визволення (з огляду на листопадово-лютневі події 2013–2014 років), маємо шанс позбутися цієї контроверсії зі шлейфом історичної підлеглости”, ­ – наголосила Ірина Фаріон.

Comments

0 comments

One comment

  1. О то камунистка гарлапанит,Симаненко прячется,а ещё говорят шо ВАНА подарила ей свою касу.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

four − 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh