31 січня 2020 року Католицька Церква у Німеччині розпочала урочисто свою Синодальну дорогу, але перша зустріч відбулася на початку грудня 2019 року. Це було засідання комісії у справах сім’ї. Висновки та пропозиції комісії підважували вчення Церкви щодо розуміння сексуальності, гомосексуалізму, контрацепції тощо.
Комісія у справах сім’ї Римсько-Католицької Церкви в Україні звернулася у листі до комісії у справах сім’ї німецького єпископату з критикою хибного шляху та напоумленням щодо науки Церкви
У пояснювальній записці його ексиленція Радослав Змітрович показує невідповідність Німецького синодального шляху з навчанням Церкви.
Чому комісія у справах родини вирішила написати цей лист?
Відчували, що повинні «щось» зробити, прочитавши пропозиції німецької комісії душпастирства родин. Ми є комісія при Конференції Єпископів і вважаємо потрібним реагувати. Адже знаємо з життя наших вірних, братів і сестер, нашої молоді, яким згубним і руйнівним для кожної особи та відносин між людьми є практика, яку рекомендує німецька комісія.
Це лист від комісії до комісії. Ми опрацювали його під час засідання нашої комісії, що складається з подруж та душпастирів родин.
Як справи німецького єпископату впливають на наших вірних?
Через медіа тепер все досягає і до наших вірних в Україні. Власне сигнали від мирян додали нам відваги, щоб написати цей лист. Тут можемо зацитувати фрагмент листа:
- Середовища ЛГБТ ведуть масову ідеологічну атаку на нашу молодь і дітей з метою їх деморалізації. Натомість свої дії і свою пропаганду згадані організації виправдовують і підтримують, між іншим, «новим поглядом» Єпископів Німеччини. Нам боляче спостерігати, як ЛГБТ пропаганда посилається на Ваші висловлювання для боротьби з християнством, а також з усіма тими, хто сповідує істинну антропологію, основану на Святому Писанні та природньому праві.
- Деякі наші вірні, що несуть тягар гомосексуалізму та інших ран у сфері сексуальності, дізнавшись про заяви Вашої Комісії, відчувають себе знесиленими у боротьбі за життя у чистоті.
- Подружжя, які протистоять контрацептивній ментальності цього світу, відкриваючись на дар життя, відчувають глибоке сум’яття після прочитання Вашого погляду на контрацепцію.
- Деякі наші віряни зазнають претензій, а навіть оскаржень з боку інших християн, що Католицька Церква відходить від об’явленої Христом істини. Деякі протестантські спільноти закидають нам невірність Божому Слову в цій царині, а Брати Православні – невірність Традиції. Чому? Тому що Вашу позицію бачать не як Ваше приватне навчання чи навіть приватний шлях Церкви в Німеччині, а як позицію усієї Католицької Церкви.
Чи цього листа достатньо?
Очевидно, що ні. Усвідомлюємо, що це передусім духовна боротьба і величезне значення має молитва та інші форми покути. Ми маємо ті самі спокуси. Написання цього листа допомагає нам самим бачити правду, що визволяє.
Так як німецька комісія публічно представила перші результати своєї праці, так і ми презентуємо наше розуміння віри і моральності. Хочемо лише бути вірними Божому Об’явленню, яке не можемо змінити, обмежити чи «пом’якшити».
Які форми допомоги для наших вірних, які мають сексуальні проблеми, готова запропонувати комісія?
Готуємо довший лист до тих, які досвідчують труднощі зі своєю статевою ідентичністю і переживанням сексуальності, а також до тих, які з цією проблемою зустрічаються у своїх ближніх, як, наприклад, батьки у своєї дитини. Надіюся, що незабаром з’явиться цей лист.
До листу комісії долучили професійну наукову відповідь, яку підготували експерти зі США. Вона буде перекладена на українську мову і розміщена на сайті «Rodyna.org.ua», як допомога для зацікавлених.
Чи не варто було б приготувати осіб, які б компетентно і з вірою допомагали у таких ситуаціях?
Звичайно. Плануємо до літа організувати для зацікавлених цією проблематикою дводенний семінар. Його учасниками будуть батьки, духовні особи, психологи і терапевти. Це стане початком.
Повертаючись до перших результатів синодального шляху у Німеччині. Що є причиною такої постави частини німецької Церкви?
Не можу дати вичерпну і точну відповідь. Якщо коротко, то мені здається, що перемогла стародавня і завжди актуальна спокуса «бути як всі народи». Скільки ж разів вибраний народ, як Старого, так і Нового Завіту досвідчував цієї спокуси. Середовище впливає на мислення частини католиків у Німеччині чи інших країн, що сильно піддалися секуляризації. Суспільство втратило реальний контакт з Богом. Це означає, що воно розуміє працю, відпочинок, здоров’я, хворобу, смерть, любов, шлюб, статевість, виховання…але по іншому, ніж це об’являє Євангеліє. Християнська пропозиція на життя здається занадто чудесною, занадто прекрасною, нереальною та неможливою до практикування у світі в якому живемо. Деякі католики намагаються підлаштувати християнський менталітет, принципи суспільства, у якому живуть.
Перші християни також знаходилися у середовищі, яке з точки зору доктрини і моралі, було радикально відмінним і ворожим, але мали в собі силу Воскреслого Христа. Не один із навернених досвідчував на собі владу пожадливості, однак, коли в його життя приходив Розіп’ятий і Воскреслий Христос, який його любить, прощає гріхи і дає йому Свого Духа, покликаний йшов за Господом, залишаючи свій старий і нещасний спосіб життя. Мав у собі Божественне переконання, яке «заражало інших і поволі змінювало суспільство».
Чи можна навести приклади з історії Церкви того, що зараз діється у Німеччині та інших країнах Заходу?
Колись для аріан правда про божественність Ісуса з Назарету здавалася неперетравною… Вважали, що легше буде прийняти християнство, коли радикалізм втілення Божого Сина буде пом’якшений. Тепер це стосується моральної сфери, передусім переживання сексуальності та подружніх відносин. Деяким здається, що «пом’якшення» моральних пропозицій спростить життя. У дійсності – це кривдження та обкрадання любові та людяності в людині.
Ми віримо, що можливим є щастя, вічне життя, що людина може любити, досвідчувати свою тілесність для будування глибоких відносин любові і брати участь у творенні життя нових людських істот завдяки тому, що Бог став Людиною.
Дехто вважає, що Церква лиш те і робить, що забороняє, не дозволяє, каже ні…
Я щасливий і пишаюся, адже знаю наскільки прекрасною є пропозиція Церкви у розумінні і переживанні людської сексуальності і статевості. Вона була синтетично і глибоко виражена у теології тіла святого Йоана Павла ІІ і багатьох інших документах та цілій біблійній традиції. Пам’ятаю мій подив та захоплення під час навчання глибиною і красою католицької, біблійної дороги переживання тілесності і сексуальності. І бачу як люди, уражені гріхом, очікують на це світло і красу теології тіла.
Німецька комісія пропонує протилежний напрямок, який нищить життя людей. Закриває їх на любов, яку приніс нам Ісус Христос. Поза тією любов’ю людина не здатна бути щасливою. Звичайно, завжди є труднощі, падіння, але важливим є напрямок. Чи самі йдемо і провадимо інших до переживання сексуальності як чудового дару для чоловіків і жінок, щоб творити відносини agape-caritas, які є аж Таїнством, комунією осіб і даром нового життя. Чи ж навпаки ідемо у напрямку життя, де людина залишається під владою еросу, тобто живе без Христа. Одна, самотня, під владою свого его та пристрастей.
Католики України продовжують отримувати суттєву фінансову допомогу саме з боку Німецької Церкви. Чи не боїться Ваша Екселенція, що лист комісії може ускладнити подальшу допомогу, яку так потребуємо?
Так, це правда, що отримали і надалі отримуємо дуже велику підтримку від німецьких католиків. За це є невимовно вдячні. Виразили це в нашому листі. Це матеріальна допомога, завдяки якій чимало збудували та будуємо. Також і духовна допомога. У часах комунізму великою силою була молитва багатьох німецьких католиків за дискримінованих і переслідуваних братів на Сході. Донині актуальною поміччю є приклад визнання провин, прощення і відбудова країни після ІІ Світової війни. Зворушливим та промовляючим прикладом міці Євангелія у наших братів з Німеччини є покірне прохання про пробачення під час Маршу Життя у Львові, з яким звертаються ще сьогодні нащадки есесівців до вцілілих євреїв. Ми потребуємо цього свідоцтва християнської любові і дуже за це вдячні.
Ми є однією Церквою і кожний ділиться тим, що має. Наш лист – це ділення вірою та історичним досвідом. Маємо за собою і у собі досвід страшних часів комуністичної диктатури. Сьогодні бачимо як у новій формі марксистська ідеологія поневолює мислення стількох європейців, навіть людей у Церкві. Розуміємо труднощі і спокуси наших братів на Заході. Ми не є кращими. Сподіваємося, що нас зрозуміють. Пишемо цей лист авторитетом комісії душпастирства родин.
+ Радослав Змітрович (розмовляли Олександр Бучковський та Олексій Погорєлов)
