Чим був особливий цей літак, і наскільки він був гіршим за той же А-50
Джерело: Defence Express
Наші зенітники збили уже другий рашистський літак радіолокаційного дозору А-50, і на цьому уже з’явилось доволі багато аналітики по цим ворожим “літаючим радіолокаторам”. Ми ж на цей раз хочемо зайти дещо глибше, і розповісти про радянського “попередника” А-50, який мав індекс Ту-126 і взагалі був першим літаком радіолокаційного дозору в розпорядженні радянських військових.
Тим більш, що тут мова буде про доволі специфічний зразок техніки, від якого позбавились ще задовго до розвалу СРСР, саме по причині критичних недоліків цього літака.
Уважні спостерігачі можуть зауважити, що Ту-126 ззовні схожий на Ту-95, і загалом матимуть рацію. Бо якщо бути точними, то основною для першого радянського літака ДРЛО став пасажирський Ту-114, котрий в свою чергу був створений на основі базового варіанту бомбардувальника Ту-95.
Нагадаємо: 17 січня Z-військори виклали до мережі список офіцерів, які перебували на борту двох літаків, збитих 14 січня в Азовському трикутнику. Відомо про мінімум 7 ліквідованих і всі вони офіцери.
Цікаво, що роботи по Ту-126 стартували ще в 1958 році, заводські випробування почались в 1962 році, весь комплекс випробувань був завершений до грудня 1964 року. У квітні 1965 року Ту-126 був прийнятий на озброєння, а з того ж 1965 по 1967 роки було виготовлено загалом 8 серійних екземплярів (не враховуючи перший дослідний “борт”, який також використовувався у стройових частинах).
Ту-126 оснащувався комплексом радіотехнічної розвідки “Лиана”, котрий мав доволі високі заявлені характеристики: дальність виявлення повітряних цілей – від 100 до 350 кілометрів, залежно від габаритів цілі; дальність виявлення цілі типу “крейсер” – до 400 кілометрів. А загалом головним призначенням Ту-126 на етапі розробки вважалось вчасне виявлення стратегічних бомбардувальників США на дистанції 1000 кілометрів від берегової лінії.
Втім, нюанс в тому, що радянські конструктори не зуміли забезпечити хоч якось прийняті умови для роботи екіпажу та обслуги радіотехнічної апаратури на Ту-126: особовий склад скаржився не тільки на високий рівень вібрації, але й на те, що аппаратура буквально билась струмом, і це все при тому, що середній час тривалості патрулювання складав 8-9 годин. Чи підтверджував при цьому свої заявлені характеристики радіотехнічний комплекс “Лиана” – невідомо.
Нагадаємо: 15 січня 2024 року українські військові збили над Азовським морем російський літак А-50
Можливо, саме ці обставини продиктували умови, за яких Ту-126 залучались переважно для нерегулярних польотів на ведення радіотехнічної розвідки та координації дій монструозних перехоплювачів Ту-128 (попередників МиГ-31).
Усі вісім серійних та один дослідний Ту-126 були зведені до складу 67-ої окремої ескадрилії центрального підпорядкування військ ППО. Ці літаки літали на чергування переважно або в район Нової Землі, або над акваторією Балтійського моря.
Як тільки у 1984 році на озброєння почали надходити перші А-50, одразу ж почалось списання усіх Ту-126, по причині описаних вище недоліків. Усі Ту-126 були утилізовані до 1990 року.
